Скорочено “Саламейский алькальд” Кальдерона

У селище Саламея входить на постій полк солдат під предводительством капітана. Вони дуже змучені довгим, виснажливим переходом і мріють про відпочинок. Цього разу щастя їм посміхається: замість короткого привалу їх очікують кілька днів спокійного життя – полк залишається в Саламее доти, поки не підійде зі своїми частинами дон Лопе де Фигероа.

Сержант, помічник капітана, що розподіляє офіцерів на постій, вибрав для капітана будинок Педро Креспо, заможного селянина, що славиться тим, що його дочка Исавель – перша красуня в окрузі. Серед

її поклонників – злиденний дворянин дон Мендо, що проводить годинники під вікнами дівчини. Однак він настільки обірваний і жалюгідний, що й сама дівчина і її батько ставляться до нього не більш ніж із презирством: Исавель не знає, як віднадити настирливого залицяльника, а батько, зовні шанобливий – як і личить поводитися простій людині із дворянином, – насправді проводжає того глузливими поглядами

Исавель – не єдина дочка Педро Крісло. У неї є сестра Інеї й брат Хуан. Останній доставляє чимало прикростей своєму батькові

Педро – працьовита людина, богатый не тільки вмістом своїх засіків, але

й життєвим розумом і кмітливістю, Хуан же бездумно проводить цілі дні за іграми, промотуючи батьківські гроші. Довідавшись, що до них у будинок визначений на постій капітан, Педро починає поспішні готування, немов він очікує найдорожчого гостя. Педро досить багатий, щоб купити собі дворянську грамоту, а разом з нею й всі покладені привілеї, у тому числі звільнення від постою, але він – людина, що володіє почуттям власного достоїнства, і пишається тим, що одержав при народженні – своїм добрим ім’ям.

Знаючи, яке враження робить на людей краса його дочки Исавель, він відправляє її разом із сестрою у верхні покои, відділені від основної частини будинки, і наказує їм залишатися там, поки солдати не покинуть селище. Однак капітан уже знає від сержанта, що в Педро Креспо є красуня дочка, і саме ця обставина змушує його квапитися на постій

Педро робить йому самий привітний прийом, але капітан ніде не бачить дівчини. Всюдисущий сержант довідається від слуг, де та ховається. Щоб проникнути у верхні покои, капітан придумує наступне: домовившись попередньо з одним із солдатів, Револьедо, він робить вигляд, що переслідує його вояка, що розгнівав, поки той, нібито рятуючись від шпаги капітана, біжить по сходам і уривається в кімнату, де ховаються дівчини

Тепер, коли притулок їх відкритий, Хуан встає на захист сестри, і справа ледь не доходить до двобою, але в цей момент зненацька з’являється дон Лопе де Фигероа – він-те й рятує положення. Дон Лопе – прославлений полководець, наближений короля Пилипа II. Він швидко всіх утихомирює й сам залишається на постій у будинку Педро Креспо, запропонувавши капітанові знайти інше приміщення. За те недовгий час, що дон Лопе проводить у Педро Крісло, вони встигають майже подружитися, незважаючи на поділяюче їх соціальна нерівність

Дону Лопе доводяться по душі спокійне достоїнство старого селянина, його розсудливість і мудрість, його подання про честь простої людини. Тим часом капітан, зачеплений за живе неприступністю Исавели, ніяк не може примиритися з думкою, що й селянка буває гордої. Спритний сержант і отут придумує вихід – уночі виманити піснями й музикою дівчину на балкон і, домігшись у такий спосіб побачення, одержати своє

Але в той момент, коли за наказом капітана під балконом Исавели починає звучати Музика, з’являється зі своїм слугою Нуньо її невдачливий шанувальник дон Мендо, готовий заступитися за честь дами серця. Але зовсім не їхнє втручання вирішує справа: дон Лопе й Педро Крісло, озброївшись шпагами й щитами, проганяють усіх з-під вікон, у тому числі й дона Мендо. Розсерджений дон Лопе наказує капітанові разом з його ротою покинути селище.

Капітан кориться лише зовні – насправді він вирішує таємно повернутися в Саламею й, зговорившись зі служницею Исавели, поговорити з дівчиною. Він ще більше затверджується у своїй рішучості здійснити цей план, коли довідається, що дон Лопе залишає селище й направляється назустріч королеві

Дійсно, дон Лопе прийняв таке рішення; разом з ним їде в якості його слуги й Хуан Креспо. Як ні важко батькові прощатися з ним, старий селянин розуміє, що це самий вірний спосіб вивести в люди недбайливого сина, навчити його самому добувати собі хліб. На прощання він дає синові наставляння – зразок життєвої мудрості, чесності й достоїнства. Провівши сина, Педро Креспо засумував і вийшов з дочками посидіти в порога будинку.

У цей момент зненацька налітають капітан зі своїми солдатами й прямо на очах батька викрадають Исавель.

Схопивши шпагу, Педро Креспо кидається в погоню за кривдниками. Він готовий пожертвувати життям, аби тільки врятувати дочка, але солдати прив’язують його до дерева, поки капітан ховається зі своїм видобутком у лісовій хащі, звідки до батька доносяться – всі глуше й глуше – лементи Исавели. Через якийсь час, вся в сльозах, дівчина вертається. Вона поза собою від горя й сорому: капітан грубо поглумився над нею й кинув одну в лісі.

Крізь дерева Исавель бачила свого брата Хуана, що, зачувши недобре, вертався додому сполпути.

Між Хуаном Креспо й капітаном зав’язався бій, у ході якого брат Исавели важко ранив її кривдника, але, побачивши, скільки солдатів того оточують, кинувся бігти в лісову хащу. Сором перешкодив Исавели окликнути Хуана. Все це дівчина розповідає батькові, звільняючи його від пута. Горю Педро Креспо і його дочки немає межі, але звичайна розсудливість швидко вертається до старого кресьянину, і він, побоюючись за життя Хуана, вирішує якомога швидше повернутися домийся

По дорозі він зустрічає одного з односільчан, що говорить, що місцева рада тільки що на своєму засіданні вибрав його, Педро Креспо, алькальдом Саламеи. Педро радується цій звістці – насамперед тому, що висока посада допоможе йому зробити правий суд. Рана, отримана капітаном, виявляється досить серйозної, і він, не в силах продовжувати шлях, вертається в Саламею, у будинок, де зовсім недавно стояв на постої. Туди і є Педро Креспо з жезлом алькальда й наказує заарештувати капітана, незважаючи на його збурювання й гнівні протести, що він підсудний лише рівним собі по положенню

Але перед тим як віддати наказ про арешт, Педро, залишившись наодинці з капітаном, забувши про свою гордість, благає того женитися на Исавели – у відповідь він чує лише презирливі глузування. Слідом за капітаном Педро Крісло відправляє під варту й свого сина Хуана, побоюючись, що невгамовна спрага, що опанувала тим, мести погубить парубка. Зненацька вертається дон Лопе: він одержав повідомлення, що якийсь непокірливий алькальд посмітив заарештувати капітана. Довідавшись, що цей бунтівник – Педро Крісло, дон Аопе наказує тому негайно звільнити арештованого, але натрапляє на завзяте небажання старого селянина зробити це. У розпал їхнього бурхливого пояснення в селище в’їжджає король, украй незадоволений тим, що йому не було зроблено належного прийому.

Вислухавши оповідання дона Аопе про те, що трапилося, і виправдання Педро Креспо, король висловлює своє судження: капітан безумовно винний, але судити його повинен інший, не селянський суд. Оскільки Педро Креспо не вірить королівському правосуддю, він поквапився розправитися із кривдником – за дверима, що відкрилися, поглядам короля й всіх присутніх з’являється мертвий капітан

Педро Креспо виправдує свій учинок тільки що висловленою думкою короля про винність капітана, і тому нічого не залишається, як визнати страту законної. Пилип II також призначає Педро Креспо незмінюваним алькальдом Саламеи, а дон Лопе, наказавши звільнити з-під стражи Хуана Креспо, відвозить його із собою як слуга. Исавель скінчить свої дні вмонастыре.