Скорочено “Родогуна” Корнеля

Передмовою до авторського тексту служить фрагмент із книги грецького історика Аппиана Олександрійського (II в.) “Сірійські війни”. Описувані в п’єсі події ставляться до середини II в. до н. е., коли царство Селевкидов піддалося нападу з боку парфян. Передісторія династичного конфлікту викладається в розмові Тимагена (вихователя царевичів-близнюків Антіоха й Селевка) із сестрою Лаоникой (повірницею цариці Клеопатри). Тимаген знає про події в Сирії понаслышке, оскільки цариця-мати наказала йому вкрити обох синів у Мемфісі відразу після

передбачуваної загибелі свого чоловіка Деметрия й заколоту, піднятого узурпатором Трифоном.

Лаоника ж залишилася в Селевкии й була свідком того, як незадоволений правлінням жінки народ зажадав, щоб цариця вступила в новий шлюб. Клеопатра вийшла заміж за свого дівера Антіоха, і вдвох вони здолали Трифона

Потім Антіох, бажаючи помститися за брата, обрушився на парфян, але незабаром упав у бої. Одночасно стало відомо, що Деметрий живо й перебуває в полоні. Уражений зрадою Клеопатри, він замислив женитися на сестрі парфянского пануючи Фраата Родогуне й силою повернути собі сірійський престол. Клеопатра зуміла

дати відсіч ворогам: Деметрий був убитий – по слухах, самою царицею, а Родогуна виявилася в темниці.

Фраат кинув на Сирію незліченне військо, однак, страшачись за життя сестри, погодився укласти мир за умови, що Клеопатра поступиться трон старшому із синів, що повинен буде женитися на Родогуне. Обоє брата з першого погляду закохалися в полонену парфянскую царівну

Один з них одержить царський титут і руку Родогуны – це знаменна подія покладе кінець довгим смутам. Бесіда переривається з появою царевича Антіоха. Він сподівається на свою щасливу зірку й разом з тим не хоче знедолити Селевка.

Зробивши вибір на користь любові, Антіох просить Тимагена переговорити із братом: нехай той царює, відмовившись від Родогуны. З’ясовується, що й Селевк бажає поступитися престол в обмін на царівну. Близнюки клянуться один одному у вічній дружбі – між ними не буде ненависті. Вони прийняли занадто поспішне рішення: Родогуне личить царювати разом зі старшим братом, ім’я якого назве мати

Стривожена Родогуна ділиться сумнівами з Лаоникой: цариця Клеопатра ніколи не відмовиться від трону, так само як і від помсти. День вінчання таїть у собі ще одну погрозу – Родогуна страшиться шлюбного сполучника з нелюбимим. Їй доріг лише один із царевичів – живий портрет свого батька. Вона не дозволяє Лаонике назвати ім’я: пристрасть може видати себе рум’янцем, а особам царського роду слід приховувати свої почуття

Кого б небо не вибрало їй у чоловіки, вона буде вірна боргу. Побоювання Родогуны не даремна – Клеопатра пышет злістю. Цариця не бажає відмовлятися від влади, що дісталася їй занадто Дорогою ціною, до того ж їй має бути увінчати короною ненависну суперницю, що викрала в неї Деметрия. Вона відверто ділиться своїми задумами з вірної Лаоникой: трон одержить того із синів, хто помститься за матір

Клеопатра розповідає Антіоху й Селевку про гірку долю їхнього батька, погубленого лиходійкою Родогуной. Право первородства потрібно заслужити – старшого вкаже смерть парфянской царівни. Приголомшені брати розуміють, що мати пропонує їм знайти вінець ціною злочину.

Антіох все-таки сподівається розбудити добрі почуття в Клеопатрі, але Селевк у це не вірить: мати любить тільки себе – у її серце немає місця для синів. Він пропонує звернутися до Родогуне – нехай царем стане її обранець

Парфянская царівна, попереджена Лаоникой, розповідає близнюкам про гірку долю їхнього батька, убитого лиходійкою Клеопатрою. Любов необхідно завоювати – чоловіком її стане той, хто помститься за Деметрия. Пригноблений Селевк говорить братові, що відмовляється від престолу й Родогуны – кровожерливі жінки відбили в нього бажання як царювати, так і любити. Але Антіох як і раніше переконаний, що мати й кохана не зможуть устояти перед слізними благаннями

З’явившись до Родогуне, Антіох віддає себе в її руки – якщо царівна палає спрагою мести, нехай уб’є його й ощасливить брата. Родогуна не може більше приховувати свою таємницю – серце її належить Антіоху. Тепер вона не вимагає вбити Клеопатру, але договір залишається нерушимим: незважаючи на любов до Антіоха, вона вийде заміж за старшого – за пануючи

Окрилений успіхом, Антіох поспішає до матері. Клеопатра зустрічає його суворо – поки він барився й коливався, Селевк встиг помститися. Антіох зізнається, що обоє вони закохані в Родогуну й не здатні підняти на неї руку: якщо мати вважає його зрадником, нехай накаже йому покінчити із собою – він скориться їй без коливань. Клеопатра зломлена слізьми сина: боги прихильні до Антіоха – йому призначене одержати державу й царівну

Безмірно щасливий Антіох іде, а Клеопатра велить Лаонике покликати Селевка, Лише залишившись одна, цариця дає волю гніву: вона як і раніше жадає мести й насміхається над сином, що так легко проковтнув лицемірну принаду. Клеопатра говорить Селевку, що він старший і йому по праву належить престол, яким хочуть заволодіти Антіох і Родогуна. Селевк відмовляється мстити: у цьому жахливому світі ніщо його більше не приваблює – нехай інші будуть щасливі, а йому залишається лише очікувати смерті

Клеопатра усвідомить, що втратила обох синів – проклята Родогуна зачарувала їх, як колись Деметрия. Нехай вони підуть за своїм батьком, але Селевк умре першим, інакше її чекає неминуче викриття. Наступає довгоочікувана мить весільного торжества

Крісло Клеопатри коштує нижче трону, що означає її перехід у підпорядковане положення. Цариця поздоровляє своїх “милих дітей”, і Антіох з Родогуной щиро дякують їй. У руках у Клеопатри кубок з отруєним вином, з якого повинні пригубити наречений і наречена.

У той момент, коли Антіох підносить кубок до губ, у зал уривається Тимаген зі страшною звісткою: Селевк знайдений на алеї парку із кривавою раною вгруди.

Клеопатра висловлює припущення, що нещасний покінчив із собою, але Тимаген це спростовує: перед смертю царевич встиг передати братові, що удар нанесений “дорогою рукою, рідною рукою”. Клеопатра негайно обвинувачує в убивстві Селевка Родогуну, а та – Клеопатру. Антіох перебуває в тяжкому роздумі: “дорога рука” указує на кохану, “рідна рука” – на матір. Подібно Селевку, цар переживає мить безвихідного розпачу – вирішивши віддатися на волю долі, він знову підносить до губ кубок, але Родогуна вимагає випробувати на слузі вино, піднесене Клеопатрою

Цариця обурено заявляє, що доведе повну свою невинність. Зробивши ковток, вона передає кубок синові, однак отрута діє занадто швидко. Родогуна з торжеством указує Антіоху, як сполотніла й захиталася його мати

Умираюча Клеопатра проклинає молодого подружжя: нехай їхній сполучник буде виконанийі відрази, ревнощів і сварок – так подарують їм боги таких же шанобливих і покірних синів, як Антіох. Потім цариця просить Лаоника повести її й позбавити тим самим від останнього приниження – вона не бажає впасти до ніг Родогуны. Антіох виконаний глибокої скорботи: життя й смерть матері дорівнює лякають його – Майбутнє чревате жахливими лихами

Шлюбне торжество завершилося, і тепер потрібно приступитися до похоронного чина. Бути може, небеса все-таки виявляться прихильними до нещасного царства