МАЛОРОСІЙСЬКА БАЛАДА Вода шумить. Вода гуля. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! Що рибка смик – то серце тьох. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко.
Не зна він, – а сумує! Сумує він, – аж ось реве. Аж ось гуде, і хвиля утікає. Аж гульк. з води Дівчинонька пливе, 1 косу зчісує, і брівками моргає.
Вона й морга, вона й співа: – Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький. На зрадний гак ні щуки, ні лина. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
У морі жить із рибками гарненько. Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько! Ти ж бачиш сам, – не скажеш: ні, – Як сонечко і місяць червоненький – Хлюпощуться у нас в воді на дні – І із води на світ виходять веселенькі!
Ти ж бачиш сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою. Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, – Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! Зирни сюди. Чи се ж вода.
Се дзеркало, – глянь на свою уроду. Ой, я не з тим прийшла сюда, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду! Вода шумить. Вода гуде. І ніженьки по кісточки займає.
Рибалка
Гульк. – приснули на синім морі скалки. Рибалка хлюп. За ним шубовсть вона. І більше вже ніде не бачили Рибалки.
Сюжет балади “Рибалка” навіяний П. Гулаку-Артемовському відомим твором видатного німецького поета Гете. Але твір має виразні національні ознаки, наближений до фольклорного твору високою емоційністю (вживається багато окличних речень, звертань, вигуків), вживанням зменшувально-пестливих слів, використанням казково-легендарного сюжету про зваблення молодих рибалок міфічними річковими істотами – русалками. Романтично налаштований юнак, який прагнув кохання, піддався чарам Дівчиноньки і пропав на дні ріки.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)