Гаї шумлять – ПАВЛО ТИЧИНА Скорочено

Гаї шумлять – Я слухаю. Хмарки біжать – Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело.

Гей, дзвін гуде – Іздалеку. Думки пряде – Над нивами. Над нивами-приливами. Купаючи мене, мов ластівку. Я йду, іду – Зворушений.

Когось все жду – Співаючи.

Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий. Щось мріє гай – Над річкою. Ген неба край – Як золото.

Мов золото – поколото, Горить-тремтить ріка, як музика.

Коментар Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини “Гаї шумлять…”. Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи – шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.

І на завершення – завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск – одна частинка у небі, друга – на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Гаї шумлять – ПАВЛО ТИЧИНА Скорочено