У драматичній поемі “Одержима” Леся Українка інтерпретує відомий біблійний сюжет – дні вчителювання Ісуса Христа, його розп’яття та воскресіння. Сюжет драми вихоплює чотири важливі біблійні події: сорок днів постування Ісуса Христа у пустелі, де наостанок Диявол його спокушав земною владою і славою, молитву в Гетсиманії та спокусу учнів, розп’яття на Голготі та звістку про воскресіння Месії. Ці події оформлені окремо в чотирьох сценах Виходячи з особливостей драматичної поеми, в “Одержимій” головне місце належить монологу,
У драмі монолог лише зрідка переходить в діалог або в ширшу розмову. Та це й відповідає становищу героїні, яка лишається самотньою. Увесь твір витримано на поєднанні двох кольорів: чорного й багряно-червоного.
Незважаючи на те, що дія відбувається в пустелі, край моря, у драмі ніде нема вказівки ні на жовтуватий колір пісків, ні на голубизну або сірість морських просторів. Навпаки, люд, що творить основне тло в першому акті, чорніє, надаючи подібного забарвлення всьому навколишньому.
В другій дії все відбувається під місячним
Дія драми витримана в чорних або тіньових тонах, і лише в словах Міріам чорний колір змагається з кольором вогню і крові. Ось як говорить Міріам до Месії: І, мов на жар пекучий, наступати я буду на слова твої огнисті, сліди мої від них криваві будуть. В іншому місці в її словах – “заграва кривава”. Коли ж мова йде про зболілу душу Міріам, то для неї одержима знає тільки одну барву: Месія. Ти не наводь обмови зайвої на власну душу,- такою чорною вона не може бути.
Міріам. О, ні, учителю, вона чорніша, ніж хата-пустка, що після пожежі чорніє порожнечею.
Ясна річ, що обставини драми не вимагали ні відтінків, ні інших барв. Чорний колір змученої душі й червона барва заграв, що вирували в серці Міріам, підсилені барвою крові, про яку весь час іде мова між Месією і Одержимою. Ми не знаємо кольорів убрання Месії й Міріам. Воно може бути і чорним, і білим, але все одно на нього ляже відсвіт двох барв – чорної барви глибокої туги Міріам і чорно-червоної барви заграв, що вирують у її душі.
Так само ощадна поетеса і в епітетах. їх мало, а ті, що є, або характеризують дві основні барви, або посилюють окремі вирази і також витримані в настрої переживань Міріам. Страшна слава, очі ліниві, смерть соромна, очі безсоромні – ось, власне, майже всі епітети, крім тих, що вже наводилися в цитатах з твору. Такі ж і порівняння.
Душа Міріам весь час порівнюється з пусткою, а любов її серця – з поломінню, байдужий люд – з камінням пустелі ‘, яким, зрештою, і побивають одержиму. Отже, мистецькі засоби поетеси тільки підкреслюють суперечності між непримиренними поглядами Міріам і Месії, внутрішню суперечність в душі самої Міріам між любов’ю і зненавистю. В “Одержимій” поетеса вжила п’ятистопний неримований ямб з ненаголошеним закінченням.
Цей розмір створює враження вільної розмови, не обтяжеиої й не дисциплінованої римами та строфічною побудовою вірша. Там, де поетесі особливо важливо наголосити якусь думку, жіноче закінчення рядка зникає і наголос припадає на останній склад. Від “Одержимої” таке ритмічне оформлення віршів стає звичайним у драматичних поемах Лесі Українки.
Теми, порушені в “Одержимій”, ідеї, висловлені в ній, продовжували хвилювати поетесу. Вона звертається до них протягом всього наступного свого життя – і в “На полі крові”, і в “Руфіні і Прісціллі”, герой якої, не знайшовши вірного виходу, помирає поруч з новочасною одержимою-Прісціллою, і в “Кассандрі”, героїня якої має багато рис, властивих Міріам.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)