Драматична поема Лесі Українки. На полі крові (1909) пропонує нестандартний погляд на історію зради Іуди. Згідно з апокрифічною версією, на яку спиралася поетеса, він, продавши Христа, не повісився, а купив за отримані гроші клапоть неродючої землі біля Єрусалима. На цій території Леся Українка змальовує зустріч і бесіду двох дійових осіб: Іуди і Прочанина, яка переходить у філософську та морально-етичну дискусію.
На основі самоаналізу Іуди, його переконань досліджується анатомія зради, трагедія людини, нездатної піднятися до висот духу. До
Глуха містина в околиці Єрусалимській. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою і часто викидав каміння з землі, від часу до часу спиняючись та втираючи піт з обличчя.
Дідок-прочанин іде поз нивку стежкою, що звертає вбік з великого Єрусалимського шляху. Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний.
Чоловік, що працює, оглянувся на мить, почувши ге калатання, але зараз же нахилився знов до праці.
(спиняється коло працівника)
Благослови господь твою роботу,
Працівник мовчить, не одривається від роботи і не дивиться на
(Прочанин тихо до себе.)
Він, либонь, глухий.
Благаю ревне, дай мені водиці!
Хоч я ще й небагато увійшов, а вже всю воду випив,- душно, бачиш,
(показує на кухоль з водою, захований у бур’яні)
(жадібно приникає до кухля і довго п’є; потім, напившись)
Нехай господь тобі продовжить віку, що ти мене порятував.
Чоловік знов не подає знаку, що чув сі слова.
Де ти береш тут воду? Я піду та й наберу собі й тобі. Куди тут
(Показує мотикою в той бік, звідки прочанин прийшов, і знов нахиляється до праці.)
Мій синочку, пробач мені, старому, Леся Українка. На полі крові 2 я підтоптався вже за довгий вік, ліниві ноги стали.
(Сідав на межі під деревом.)
Світ не близький мені додому йти. Я з Галілеї.
Ходив оце в Єрусалим на прощу, там маю родичів – сестру і тітку,- от з ними й паску їв. А ти, мій сину,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)