Мовив якось Сокіл-Род до Білобога й Перуна: “Негоже нам, богам, залишати дітей своїх напризволяще, мусимо допомогти їм”.
І тоді Творець зніс Золотий Жолудь і Золоте Зернятко, і повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою.
Коли Білобог виконав наказ, сталося диво. З Жолудя виріс крислатий Дуб, на верхівці якого спав міцним сном найвродливіший юнак. А Золоте Зернятко спородило Житній Колос, із вродливою дівчиною на верхівці, яка теж спала міцним сном.
Та Чорнобог послав своїх слуг, чорних змій, вкусити юнака та дівчину.
Але бог Перун перетворив зміюк у в’юнкі стебла плюща. І прикрасив цей плющ стовбур Дуба та стебло Житнього Колоса. А Сокіл-Род вдихнув життя у вуста юнака та дівчини. І ті почали дихати, ожили, розплющили очі і в один голос мовили: “Як довго ми спали!”
І сказав сокіл: “Ви спали вічність. Тепер я даю вам вічне Життя”.
Тоді творець повелів їм прийти до Вирію. Довго йшли юнак з дівчиною, доки прийшли у світлий Вирій, де співали пташки і було тепло. І нарік Творець юнака Дажбогом – найщедрішим богом, що рясно засаджує землю рослинами та заселяє звіром і птаством.
І наказав Сокіл чоловіку і жінці народжувати богів і людей, бути щедрими на віддавання, творити Добро і Красу на Землі – на зло всьому темному царству.
Потому вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука, що їх дав Творець, і стали безсмертними. Скупалися у живій воді й стали вічно молодими.
І відтоді прикрашають і збагачують Світ.
Ми знаємо легенду про створення Землі. Але на ній повинне було виникнути життя. Як це сталося? Наші пращури вірили, що перші люди з’явилися від богів.
Ті ж самі боги створили рослинний та тваринний світ, дозволили людям обробляти землю та мати все необхідне для життя.