І Сокіл-Род мовив до Білобога й Перуна: “Негоже нам, богам, залишати дітей своїх напризволяще, мусимо допомогти їм”. І зніс Творець Золотий Жолудь і Золоте Зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою. І зробив так Білобог. І сталося диво: з Жолудя виріс крислатий Дуб, вершиною якого був небаченої вроди юнак, що спав міцним сном. А Золоте Зернятко спородило пишний Житній Колос, вершиною якого була чарівної вроди дівчина, що спала міцним сном.
І враз поповзли дві змії по Житньому Колосу й по Дубові. То Чорнобогові
Тепер я даю вам вічне Життя”. І повелів їм творець прийти до Вирію. І довго йшли вони пустельною
Богиня Життя. Бо засіватимеш землю житом, пшеницею та всім, чим зможеш”. І сказав Сокіл обом: “Ви є чоловік і жінка. Ви народжуватимете богів і людей, аби і Вирій, і Земля не були пустельними, як того хоче Чорнобог. Будете ви щедрими на віддавання, творитимете Добро і Красу на Землі й у Вирії – на зло всьому темному царству.
А тепер вкусіть молодильні яблука і скупайтеся у Священному Озері”. Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука й стали безсмертними. Скупалися вони у живій воді й стали вічно молодими.
І були вони готові прикрашати й збагачувати Світ.