Жила-Була селянка й був у неї син Семен. Жили бідно: і одежонка латана, і їсти бувало нема чого. Одержував Семен у місті пенсію за батька – копійку на місяць.
Один раз іде Семен із цією копійкою й бачить: одна людина зібралася задушити цуценятко – маленького, біленького. Пошкодував хлопець собачку й викупив її. Мати свариться, мов, корови в будинку ні, а він собак купує!
– Нічого, мама,- відповідає їй син,- і щеня худобина, не мукає, так бреше. Через місяць Семен одержав дві копійки – збільшення вийшло Глядь, на дорозі та ж людина кішку
Мати пущі колишнього сварилася. Втретє одержав Семен три копійки – знову збільшення вийшло. За ці три копійки викупив він у того ж мужика змієві, що той збирався задушити.
Змія говорить: – Не жалуй, Семен, що останні гроші на мене витратив.
Я не проста змія, а я змія Скарапея. Без тебе прийшла б мені смерть, а за порятунок мій батько тебе віддячить. Мати побачивши змії навіть сваритися не стала – злякалася й залізла на грубку. Не злюбила мати Скарапею.
Тобто їй не дасть і води не поставить, то на хвіст наступить.
Тоді змія попросила Семена проводити її в
Однак віддав Семенові кільце й сказав пошепки на вухо, як треба діяти, щоб викликати чарівну силу. Прийшов Семен додому, уночі перемінив зміїне кільце з пальця на палець, і в той же момент з’явилися перед ним дванадцять молодцев. – Здраствуй, новий хазяїн! – говорять.- Чого тобі потрібно?
– А насипати, братики, борошна комора, так цукру, так масла небагато. Прокинувся Семен ранком, бачить – мати кірки сухі розмочує… А Семен їй: – Поставила б тісто й пирогів би напекла. – Опам’ятайся, синок!
У нас друге літо борошна й жмені немає.
Семен наполіг, пішла мати до комори, розгорнула двері – і головою в борошно так і впала. “З тих пор вони стали жити ситно. Половину борошна Семен продав і купив на всі гроші яловичини, так у них і кішка із собакою щодня котлети їли, вовна в них лисніти стала”.
Один раз побачив Семен у сні прекрасну дівицю, виявилося, що це царська дочка. Послав Семен мамашу царську дочку сватати. А молодцям велів хороми йому побудувати, і щоб для мамани окремі покои минулого й перина пухова “Приходить вона в царську хату, у столову світлицю.
Цар із царицею в ту годину чай пили й на блюдця дули, а молода царівна у своїй дівочій горенке придане перебирала в скринях”. Цар із царицею й царівною від мужицького сина ніс відвертають, а мамаша наполягає. Тоді цар виверт придумав: нехай від будинку свого селянський син до царського ганку міст кришталевий побудується Молодці не тільки міст побудували через всі ріки і яри, а ще зробили так, щоб по мосту самосильна машина ходила.
Приїхав Семен на цій машині, посадив туди царя й царицю, а придворні на зап’яти підхопилися.
– Ой, нудно! – шумить цариця – Ох, заколисало,.растрясло й розтріпало!
Ой, блазень із тобою, де ти є, наречений-те? Бери дівку, а ми-те вуж назад пішки підемо! Оженили Семена на царській дочці. Спочатку вони добре жили, у згоді.
Один раз пішли погуляти в ліс та й заснули під деревом.
Мимо Аспід проходив – син зміїного царя, брат Скарапеи. Він сам хотів кільцем заволодіти, так цар йому не давав От Аспід обернувся прекрасною дівицею. Вирішив, що Семен до нього від дружини перекинеться з кільцем разом. Але Семен вірним виявився.
Прогнав проклятого.
Звернувся тоді Аспід у прекрасного юнака. І Семенова дружина перед його красою не встояла. Підмовив Аспід невірну дружину визнать у Семена дія чарівного кільця Семен розповів дружині про своє кільце й дав їй його паплюжити.
Дружина відразу веліла й міст, і хороми перенести до нового її чоловіка – Аспідові. Прокинувся Семен з матір’ю – нічого в них ні, одна худа хата й комора порожній, як колись було. Так ще кішка й собака при них.
Згадав тоді Семен, що мати йому говорила: “Не женися на царівні – не буде щастя”.
Цар велів Семена у в’язницю посадити. Мати баба пішла жебрати “Під одним віконцем хліба попросить, під іншим з’їсть”. Кішка із собакою вирішили кільце в царівни забрати.
Собака нюхом своїм дорогу визнала до царевниним хоромам.
Кішка в спальню пробралася, глядь – а кільце в царівни в роті, щоб не украли Кішка мишку піймала, пригрозила й навчила, що робити. Влізла мишка на базграти, нечутно пройшла по царівні й стала своїм хвостиком лоскотати в неї в носі. Царівна пчихнула – кільце на підлогу впало й покотилося.
А кішка хвать кільце й у вікно.
Побігли кішка й собака додому. Кішка чарівне кільце тримає під мовою, рота не роззявляється От ріка перед ними. А за рікою – Семенова хата.
Собака посадив кішку на спину так поплив. І все нагадує: – Дивися, кішка, не говори: кільце утопиш.
Мовчи краще! Кішка не стерпіла й сказала: – Так я мовчу! – і упустила кільце в ріку. Стали вони на березі сперечатися, хто винуватий.
“А отут рибалки витяглися мережею рибу на берег і стали її потрошити. Побачили вони, що кішка із собакою не ладять, подумали, що голодні, і кинули їм риб’ячі внутрішності. Схопили кішка із собакою риб’ячі внутрішності, сталі є, з’їли небагато, раптом – хряп! – тверде попалося.
Дивляться – кільце!
” Забралася кішка до Семена в каземат, нявкнула й упустила на підлогу чарівне кільце. Підняв Семен кільце й викликав дванадцять молодцев. Семен повернув собі свої хороми й міст кришталевий.
Аспід від злості, що кільце пропало, перетворився в гадюку й уже не міг повернути собі свій колишній вигляд, тому що дуже вже був злісний. Семен вирішив тепер собі дружину взяти із села – так вірніше.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)