Ганс Християн Андерсен справедливо вважається “королем казки”. Письменник, як справжній чарівник, проникав у душу дитини, дорослого, простого садівника і пихатого пана, придворного вельможі чи імператора.
Він намагався знайти в кожній людині щось добре. Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці “Соловей”. Після співу маленької непоказної пташки навіть у імператора, відгородженого від простих людей та усього світу стінами палацу і придворними,
Образ Солов’я є втіленням сили великого і справжнього мистецтва. Незважаючи на те, що імператор проміняв його на штучного, у скрутний для людини час птах поспішає на допомогу. Соловей своїм співом змушує відступити Смерть. Імператор ладен щедро нагородити птаха.
Але той відповів, що “найвищою дорогоцінністю, від якої радіє серце співця”, були сльози на очах імператора.
Ідейна спрямованість поеми Лонгфелло “Пісня про Гайавату” Свій рідкісний талант провісника і будителя свідомості людей Лонгфелло виявив у поемі
Поема вражає поетичністю розповіді про подвиги легендарного вождя оджібвеїв, мудрого і безстрашного Гайазати. Герой здатен спілкуватися не тільки з людьми, але й з усім сущим у довколишньому світі й навіть з надприродними силами. Гайаваті притаманні прекрасні риси: доброта, сміливість, мудрість.
Однією з провідних думок у поемі є ідея подолання всіляких міжусобиць в ім’я мирного існування на щедрій землі. Міфологізований бог звертається до присутніх із закликом: Ваша сила – у єднанні, А незгода – ваше лихо; Хай же буде мир між вами, Як між рідними братами! Лонгфелло не бачив іншого шляху, як примирення індіанців Північної Америки з цивілізацією білих поселенців.
Поема стала своєрідним закликом до єднання людей.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)