Швейк герой роману Я. Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка під час світової війни” і декількох більше ранніх його добутків – циклу оповідань 1911 р. (книжкова публікація “Бравий солдат Швейк і інші оповідання”, 1912), повести “Бравий солдат Швейк у полоні”, написаної в Росії (1917, видана в незавершеному виді: перебування Ш. у полоні не зображене).
Вирішальне значення у виникненні образа Ш. мали антимілітаристські настрої Гашека, його різко опозиційне відношення до австрійської монархії, а також знайомство письменника з молодим
При
Зображення доведеного до абсурду верноподданнического екстазу дозволило Гашеку створити веселу гротескову пародію на офіційний ідеал солдата. У романі, що представляє собою широку комічну епопею, пригоди Ш., нескінченна низка його зіткнень із офіційною машиною гніта й примуси вписані в широку картину світової війни
Образ Ш. одержав подальший розвиток і знайшов нові параметри. Посилене насамперед відчуття двозначності його поводження, що змушує читача увесь час підозрювати вдавання. Психічна аномалія раз у раз нагадує маску, свого роду спектакль.
Ш. має незвичайну здатність, особливо в спілкуванні з начальством, при повній слухняності створювати комічні ситуації, що профанують, причому залишається неясним, виникають вони через його придуркуватість або хитрість. В образі закладений принцип комічної містифікації, спрямованої почасти й на читача, що не може до кінця вгадати, де кінчається наївність героя й починається крутійство, де ретельність, а де пародія й глузування під видом ретельності
По дурості або по намірі в день оголошення війни Ш. з’являється на празьких вулицях в інвалідній колясці з войовничими вигуками? Випадково або навмисно переодягається у форму російського військовополоненого й попадає в австрійський полон? Вільна або мимовільна провокація в поводженні героя увесь час переважує. На грані наївності й підступу втримуються й нескінченні просторікування Ш., його коментарі до що відбувається й оповідання “до слова” (їх у романі більше 150), які як би увібрали в себе вульгарний досвід плебсу, що контрастує із пригладженої й чистої, багато в чому офіційною картиною миру
Зіткнення й інтерференція протилежних початків – одне з головних джерел комізму в романі. Поетика смеховой гри, складова основу образа Ш. і роману в цілому, дає можливість авторові утягувати читача в стихію нещадного й веселого розвінчання мілітаризму, поліцейського режиму, національного й соціального гніта і їхньої системи, що прикриває, міфів, голосних фраз і фетишів
Роман Гашека залишився незавершеним. Автор мав намір далі перенести дію в Росію. Назва роману в первісних анонсах – “Пригоди бравого солдата Швейка під час світової й громадянської війни в нас і в Росії”.
Але й у незакінченому виді “Пригоди Швейка” придбали саму широку популярність. Образ Ш., що почасти продовжує традицію героїв шахрайського роману, розумних дурнів з народних казок, увійшов до числа самих популярних літературних типів. Поняття “швейковщини” зробилося загальним
Відомі втілення образа Ш. в інших видах мистецтва – знамениті ілюстрації Йозефа Лади, численні фігурки й статуетки, ляльковий кінофільм Иржи Трнки, інші екранізації й театральні інсценівки. До образа Ш. часом зверталися інші письменники, зберігаючи типаж, але переносячи його в інше середовище й обстановку, у нові сюжети (Б. Брехт і ін.). Особливу популярність образ Ш. придбав у роки Великої вітчизняної війни в радянських письменників і військових журналістів, що складали нові пригоди Ш., у яких він водив за ніс і дурив гітлерівських фельдфебелів і офіцерів. (М. Слобідський і ін.).
З’явилися також фільми на цю тему (С. Юткевич).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)