Аналіз роману Диккенса “Пригоди Оливера Твісту”

У романі “Пригоди Оливера Твісту” Диккенс вишиковує сюжет, у центрі якого зіткнення хлопчика з невдячною дійсністю. Головний герой роману – маленький хлопчик по імені Оливер Твіст. Народившись у работном будинку, він з перших хвилин свого життя залишився сиротою, а це означало в його положенні не тільки повне негод і позбавлень Майбутнє, але й самітність, беззахисність перед тими образами й несправедливістю, які йому доведеться перетерпіти. Дитина була квола, лікар говорив, що він не виживе

Диккенс, як письменник-просвітитель,

ніколи не докоряв своїх нещасних персонажів ні бідністю, ні неуцтвом, але він дорікав суспільство, що відмовляє в допомозі й підтримці тим, хто народився небагатим і тому з колиски приречений на позбавлення й приниження. А умови для бідняків (а особливо для дітей бідняків) у тім світі були воістину нелюдські

Работние будинку, які повинні були забезпечувати простих людей роботою, їжею, дахом, насправді були схожі на в’язниці: незаможних туди містили насильно, розлучаючи із сім’єю, змушували виконувати марну й важку роботу й практично не годували, прирікаючи на повільну голодну смерть. Не зрячи адже самі робітники

називали работние будинку “бастилиями для бедних”.

З работного будинку Оливера віддають в учні до трунаря; там він зіштовхується із приютским хлопчиком Ноэ Клейполом, що, будучи старше й сильніше, постійно піддає Оливера приниженням. Незабаром Оливер збігає Влондон.

Хлопчики й дівчинки, які були нікому не потрібні, волею случаючи очутившись на вулицях міста, часто ставали зовсім загубленими для суспільства, оскільки попадали в кримінальний мир з його жорстокими законами. Вони ставали злодюжками, жебраками, дівчини починали торгувати власним тілом, а після цього багато хто з них закінчували своє недовге й нещасливе життя у в’язницях або на шибениці

Цей роман кримінальний. Суспільство лондонських злочинців Диккенс зображує просто. Це законна частина існування столиць.

Хлопчик з вулиці на прізвисько Спритний шахрай обіцяє Оливеру в Лондоні нічліг і заступництво й приводить його до скупника краденого, хрещеному батькові лондонських злодіїв і шахраїв євреєві Феджину. Оливера хочуть поставити на злочинний шлях

Для Диккенса важливо дати читачеві подання про те, що душу дитини не схильна до злочину. Діти – уособлення щиросердечної чистоти й незаконних страждань. Цьому присвячена чимала частий роману.

Диккенса, як і багатьох письменників того часу, хвилював питання: що є головним у формуванні характеру людини, його особистості – суспільне середовище, походження (батьки й предки) або його задатки й здатності? Що ж робить людини таким, який він є: чималий і шляхетний або ж підлий, безчесний і злочинний? І чи завжди злочинний означає підлий, жорстокий, бездушний? Відповідаючи на це питання, Диккенс створює в романі образ Нэнси – дівчини, що потрапила в ранньому віці в кримінальний мир, але сохранившей добре, чуйне серце, здатність співчувати, адже не зрячи ж вона намагається захистити маленького Оливера від порочного шляху

Таким чином, ми бачимо, що соціальний роман Ч. Диккенса “Пригоди Оливера Твісту” являє собою живий відгук на найбільш злободенні й животрепетні проблеми сучасності. А по популярності й вдячності читачів цей роман по праву можна вважати народним


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Аналіз роману Диккенса “Пригоди Оливера Твісту”