Найвизначнішою постаттю в українській драматургії XIX – поч. XX століття є, безперечно, І. К. Карпенко-Карий (справжнє прізвище Тобілевич). Ця людина зуміла поєднати в собі талант драматурга, актора, режисера та громадського діяча.
У становленні національного театру його роль важко переоцінити.
Репертуар українського театру XIX – поч. XX століть збагатився 18-ма його оригінальними п’єсами, що охоплювали злободенні теми і проблеми соціального життя. Драматург стояв на позиціях реалізму й народності в театральному мистецтві, добре
П’єси Карпенка-Карого збагатили українську драматургію новими образами, розширили її тематичні межі, запліднили новими ідеями.
У п’єсі “Суєта” драматург устами свого героя Івана Барильчснка проголосив: “У театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця і… проводять в душу слухача жадання правди, жадання загального добра. Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється
Такою комедією, присвяченою актуальним проблемам моралі й суспільного життя, стала “зла сатира на чоловічу любов до стяжання” під назвою “Хазяїн”, що з’явилася з-під пера майстра на грані двох віків – у 1900- му році. Головний її персонаж – мільйонер-аграрій Терентій Пузир, який засліплений жадобою збагачення до такої міри, що забув про все інше: і про дочку, і про дружину, і навіть про власне здоров’я. Усіх і все він розглядає тільки як джерело своїх прибутків.
Довгий час радянська критика тракту вала цей образ-явище як таке, що зумовлене соціальними факторами: розвитком капіталістичних відносин, процесом так званою класового розшарування на селі тощо. Так, дійсно, ці чинники теж мали місце, але, я вважаю, потворне в людському характері – це наслідок бездуховності, аморальності. Тереній Пузир не завжди був таким, яким ми бачимо його в комедії. Молодість його пройшла в тяжкій роботі. Та, нагромадивши мільйони.
Хазяїн захворів жадобою “стяжання без жодної іншої мети”.
Цей вірус надзвичайно небезпечний, він вражає й тих, хто знаходиться поряд. Пузирева “школа хазяйнування”, де гроші й земля нагромаджуються шляхом скнарості, гендлярства, експлуатації чужої праці, протизаконними діями, – цс місце “проходження практики” такими спритними й хитрими помічниками Терентія Гавриловича, як Феноген, Ліхтаренко, Зеленський. І якщо Хазяїн хоч в молодості трудився, то ці ділки, дивлячись на своє “божество”, намагаються обдурити, вкрасти, звести наклеп на чесну людину, аби тільки швидше й собі агати такими ж багатими землевласниками.
Перебування на службі у Пузиря вони розлядають як тимчасове, вимушене, але цінують його, бо тут є чому повчитися. Шкода тільки, що ці помічники й управителі не вчаться тому, що дійсно є цінним у характері Пузиря, – економності, господарності, винахідливості, передбачливості, пильності, бережливості. Феногени й ліхтаренки переймають найгірше: поклоніння хабарництву, лицемірству, корисливості, грубості й одвертому цинізму.
Слід визнати, що такими їх виховав і викохав сам Пузир, не підозрюючи, що такі спритні й непорядні люди, міцно ставши на ноги, швидко зметуть з дороги своїх мужикуватих учителів, замість того, щоб дякувати їм за добру науку. “Хазяйське колесо”, яке крутиться при допомозі управителів, – це ціла система нечесності, паразитизму, підлості. Здавалось би, біля землі повинні працювати морально здорові люди, але ці типи, виведені драматургом у комедії й висміяні на весь світ, – істоти, позбавлені честі й совісті. На жаль, такі трапляються скрізь, і ні земля, ні суспільні відносини в цьому не винуваті.
Сама людина робить свій вибір.
Комедія “Хазяїн” висміює й таврує збагачення за будь-яку ціну. Людина повинна їсти хліб, зароблений чесною працею; мусить бути порядною, справедливою, милосердною, інакше світ захлинеться в заздрощах і злобі. Проблеми, поставлені І. Карпенко – Карим у комеді “Хазяїн”, – актуальні сьогодні, як ніколи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)