П’єси І. Карпенка-Карого – ціла епоха в історії розвитку світової драматургії. Письменник вважав своїм обов’язком викривати суспільне зло, тому в його творах читач часто бачить дійових осіб, що виступають уособленням людських вад. Одним з таких персонажів є головний герой комедії “Хазяїн” Терентій Гаврилович Пузир. “Коли дають – бери!
Сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами пришилося тягнуть – тягни! Так він робив і так робить від юних літ, а тепер має міліони!”. Так словами
Яким же шляхом збагатився Пузир? Шляхом гноблення простих людей, нечесних антигуманних махінацій, бо у погоні за наживою головний персонаж п’єси “Хазяїн” не гребує жодними засобами: годує робітників хлібом, замішаним на полові, намагається заплатити їм якнайменше, скуповує за безцінь овець у збіднілих селян, дає згоду на незаконні оборудки. І все це заради того, щоб “урвати”
Не хоче Пузир жертвувати й на пам’ятник видатному українському письменнику Івану Котляревському, бо не бачить для себе у цій пожертві реального зиску. Головний герой комедії так і говорить: “Котляревський мені без надобності!” Згоджується вислати гроші він тільки тоді, коли Золотницький явно показує своє обурення і відмовляється обідати “у такого хазяїна”. Пузир жертвує тільки тоді, коли бачить вигоду для себе: передає гроші на дитячий притулок, щоб пізніше отримати орден Станіслава на шию. Після цих сцен думки читача звучать в унісон із словами Золотницького: “Ах ти, нещасна, безводна хмара! І прожене тебе вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши і краплі цілющої води на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народу!!!” Проте, що можна говорити про пожертви, коли Пузир навіть сам на себе жалкує грошей. Дружина з дочкою повинні потайки шити йому новий халат, бо старий уже – дірка на дірці. І це у мільйонера!
Не кращим є й кожух Терентія Гавриловича: у ньому хазяїн виглядає справжнім злидарем, і його не пускають до банку, прийнявши за якогось старця. Найяскравіше скнарість Пузиря показана у сцені, коли ми дізнаємося, що Головний герой є смертельно хворим. Він жалкує грошей на власне здоров’я!
Мало того, хазяїн не збирається витрачатись на адвоката, хоча над ним і нависла загроза арешту й тюремного ув’язнення. Кінець п’єси показує, до чого призводить така “економія”: травма звела головного героя в могилу. В образі Терентія Гавриловича Пузиря І. Карпенко-Карий талановито показав людей, життя яких повністю підпорядковане тільки нагромадженню багатства.
При цьому вони морально деградують, стають жорстокими і бездуховними. Підтвердженням такого висновку є слова самого автора комедії: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети.”