Що таке казка? На погляд може видатися, що питання це цілком пустопорожнє, що це кожному відомо. Такі погляди висловлювалися навіть у науці. Фінський учений X.
Хонти пише: “Одностороннє визначення всім відомого поняття є, власне, зайвим: кожному відомо, що таке казка, і може чуттям відмежувати його від про родинних жанрів – народного перекази, легенди і анекдотів”. Без визначення поняття та сутність казки обходилися деякі автори капітальних загальних посібників по фольклору. Можна відзначити, як і А. М. Веселовський, праці якого про
Не отже, що з названих учених був свого розуміння казки. Воно вони мали, але з зафіксовано жодних точних визначеннях. Проте ми можемо покладатися на чуття, як пропонують Хонти, ми повинні викласти свою думку наскільки можна точно.
Неможливо визнати казками усе те, що міститься у збірниках казок. На строкатість казкового матеріалу і сподіваюся, що “поняття казки стало нині дуже широке”, вказував ще А. М.
Пипін у своїй рецензії на збірник Афанасьєва. Насамперед ми маємо отримати наскільки можна чітке уявлення про сам термін “казка”.
Не покаже такий розгляд, що сама народ розуміє слово “казка”, що він вкладає до цього поняття?
Однак нас осягає деяка несподіванка. Народи світу, точніше, європейських народів, зазвичай, неможливо позначають цього виду народну поезію, користуючись щодо його визначення найрізноманітнішими словами (Bolte, Polіvka, ІV, 1-3). Маю тільки дві мови які створили спеціальні слова для позначення цього поняття.
Це російську та німецьку мови. У російській мові слово “казка” порівняно пізніше.
У сучасне значення воно з’являється до XVІІ століття. Давня і середньовічна Русь їх знали.
Але це отже, що було казок. Це означає, що казки спочатку позначалися на якусь іншу словом. Не виключено, що таких словом служила “баснь”, чому відповідав дієслово “баять” і іменник “бахарь”.
Так, Кирило Туровський, проповідник XІІ століття, перераховуючи митарства у тому світлі за гріхи людини, в п’ятнадцятому мытарстве згадує тих грішників, які “вірують в зустріч, в чох, в полаз й у пташиний грай, ворожю, і їжака байки бають й у гуслі гудуть”. У другому слові XІІ століття (“Златоструй”) так описується відхід багатія до сну: “Взълежащю їй і могущю уснути дро-узи йому нозе гладеть… иши гудуть, иши бають і кощю-нять”18.
Такі мовні звороти, як “повно басни-то сказывать” чи “жіночі байки і дурень любить”, наведені У. І. Далем у його “Тлумачному словнику”, зазначають, що у живої сучасної промови під байкою ще довго можуть розумітись казка. У значенні “казка’ слово “байка” є у українському ринку і в польською.
Отже, давня Русь не знала слова “казка”; відповідником служила “баснь”. Слово “казка” спочатку мало цілком іншого змісту, що тепер Воно означало сказане чи писаний слово, має силу документа. Так було в записках А.
Болотова читаємо: “Вони (селяни), бувши вдоволені, подали тоді ж загальне твердження зі мною полюбовну казку”. У усному побуті “відібрати казку” колись відповідало нашому “зняти показання”. У “Мертві душі” М. У.
Гоголя “ревизскими казками” називалися встановлені шляхом ревізії документовані списки селян, що належать одному поміщику. Але “казка” могла означати й те.
У І. З. Тургенєва у своєму оповіданні “Бурмистер” говориться: “Розмежувалися, панотець, все твоею милістю. Третього дня казку підписали”.
Отже, до XVІІ століття російській мові слово “казка” означало щось достовірне, письмового або усне показання чи свідчення, має юридичної чинності. З XVІІ самого століття простежується ще одне, притому суперечить наведеному вище значення слова “казка”. У указі царя Олексія Михайловича 1649 р.
Говориться: “Багато человецы нера-зумьем вірують в сон, й у зустрічі, й у полаз, й у пташиний грай, і загадки загадують, й казок подейкують небылые”. Чудово, що слово “казка” тут в тому самому контексті, як і в Кирила Туровського “баснь” (пташиний грай, полаз тощо.), явно стверджуючи тим, що слово “баснь” змінилося аналогічними зазіханнями словом “казка”. Тут слово “казка” позначає вже те, що ми розуміємо під цим зараз.
Які ж висновки можна зробити щось із викладеного?
Можна вивести два ознаки казки, спрямовані на це слово: 1) казка визнається оповідальним жанром (баять – “сказывать, розповідати”); 2) казка вважається вигадкою. (У указі Олексія Михайловича – “казки небылые”.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)