Мені здається, що казка – це унікальний витвір людської уяви. Чому? Бо лише казка може навчити людину ще з раннього дитинства розрізняти добро і зло, правду і брехню.
Поринаючи у чарівний світ казки, замислюєшся, як би вчинив сам на місці її героїв. І кожна нова фантастична історія приносить нові враження, нові переживання і новий досвід.
У казковій п’єсі С. Маршака “Дванадцять місяців” продовжується непримиренна боротьба між добром і злом. Мила, лагідна дівчинка-пасербиця несе в собі добро. Вона тяжко працює, виконуючи
Вони втрачають залишки людяності. Але, як говориться, світ не без добрих людей. Такими для дівчинки виявилися брати-місяці, які не лише врятували їй життя, а й допомогли виконати безглузде завдання.
Натомість вона пообіцяла зберегти таємницю і ніколи не розповідати про чарівну галявину.
Людська дурість і зло не мають меж. Ось, мабуть, тому королева з усім своїм почтом вирушає до лісу, щоб на власні
Розгнівана непокорою королева наказує дівчинку втопити, а подаровану місяцями каблучку кидає в ополонку. Але, на щастя, це казка, тому зло не може залишитися не покараним. Дід, найстарший брат місяців, за жадібність і жорстокість перетворив бабу та її доньку на собак. Але залишив їм шанс, стати кращими.
Лише від них залежить, чи зможуть вони стати знову людьми, чи довіку залишаться собаками.
Отже, у п’єсі добро перемогло, бо на його захист виступили мудрість, чуйність, справедливість братів-місяців. А чи переможе добро у нашому житті, залежить тільки від нас. Не чиніть людям зла, пам’ятайте, воно завжди повертається.