Вдумайтеся, наскільки високий сенс закладений в короткому, але ємному слові – Батьківщина. Для кожного з нас це слово містить в собі щось своє, щось приватне і неповторне, але в той же час і щось більш значне, щось спільне для всіх. Згадуючи про Батьківщину, ми завжди думаємо про ту велику прекрасну країну, в якій пройшло наше дитинство. Поняття “Батьківщина” ми пов’язуємо не тільки зі своїми близькими, рідними та друзями, а й з героїчною історією рідної землі.
А розмірковуючи про все це, ми відчуваємо гордість від того, що самі є
З покоління в покоління передаються розповіді про найважливіші події в житті нашого народу, про видатних земляків, про їх великі справи і подвиги. Тому, згадуючи Батьківщину, ми думаємо про героїв сьогодення і минулого, про відомих поетів і письменників, художників і музикантів. Адже все це – наша історія, все це – наша Батьківщина.
Але наша Батьківщина – це не тільки герої, але й самі звичайні люди, які оточують
При цьому неважливо, знайома це людина чи ні, з одного вони міста, або живуть у різних куточках країни, головне – що країна у них одна.
Батьківщина для нас, перш за все, – це те місто, селище або хутір, та вулиця і той будинок, в якому ми народилися, де зробили свої перші кроки, де сказали свої перші слова, відчули свої перші радощі і перші засмучення. Але це тільки мала Батьківщина. І лише стаючи старше, ми можемо більш глибоко оцінити і полюбити нашу країну, нашу велику Батьківщину. І хоча в глибині душі кожен з нас відчуває теплі почуття до своєї країни, але мені здається, що дорожче і ближче, зрозуміліше і доступніше кожному з нас наша маленька Батьківщина – будинок наших бабусь і дідусів, будинок наших батьків, що став нашим будинком.
Думаючи про малу Батьківщину, ми згадуємо найприємніші хвилини свого дитинства, тепло маминих рук, які підтримували нас при перших кроках. Згадуємо неповторний знайомий запах бабусиних пиріжків, тільки що вийнятих з печі, колискові пісні і захоплюючі казки. Згадуємо маленьке грайливе кошеня у дворі і саджанці дерев, які висаджували біля будинку разом з батьками.
Моя рідна країна – не лише моя Батьківщина, але і Батьківщина моїх батьків, тому нескінченно дорогі мені і ті місця, де живуть мої бабусі і дідусі, де народилися мої мама і тато. Часто ми всією сім’єю їздимо в село, де народилася моя мама. Там зовсім не так, як у великому і галасливому місті. Стіни старого великого будинку, де все життя прожили мої бабуся і дідусь – батьки мами, зберігають спокій і начебто запрошують доторкнутися до якоїсь таємниці, послухати якусь загадкову історію.
Бабуся любить розповідати про часи своєї молодості, і я часто уявляю її молодою і красивою, а свою маму – маленькою дівчинкою, що грає з сусідською дітворою. У селі навіть птахи співають по-іншому, їхні пісні мені дуже близькі, зрозумілі і рідні.
З малих років батьки прищеплювали мені любов до навколишнього світу і рідної природи. І тепер я ніколи неї ображу тварину, ніколи не зірву квітки і не налякаю на дереві птахів. Мені й самому хочеться зберегти красу нашої природи, і я вважаю, що кожен з нас повинен робити для цього все, що в його силах. Мені важко судити, яка Батьківщина дорожче – велика чи маленька. Для мене вони однаково важливі, і люблю я їх теж однаково. Більше того: для мене – це неподільне ціле.
Для мене все навколишнє – це моя велика і неповторна Україна!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)