Людина і природа завжди були разом, але з часів початку індустріалізації, зростання технічного прогресу і переходу на нанотехнології, людина забула своє місце в природі, посадивши себе в бетонні клітини, напхані мікрокліматом кондиціонерів. Сучасний світ заліза і бетону мало чим нагадує існування людини в минулому. Ще якихось сто років тому в наших містах було більше дерев, ми прагнули хоч якось наповнити життя зеленню, не пориваючи зв’язків з природою.
Сьогодні людина оточена тільки корисними і потрібними речами: автомобілі і всілякі
Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього світу пластиком, сталлю і бетоном, і ця штучна ізоляція пригнічує нас, негативно впливає на наше здоров’я і психіку.
Далеко не у кожного сучасного
Та й навіщо це робити?
Так, ритм нашого життя прискорився, і рутина щоденних обов’язків поглинає нас, змушує забувати про прості радощі і бажання. Тим не менш, не варто обмежувати себе в спілкуванні з природою, нехай навіть це будуть елементарні вчинки і події. Варто іншими очима поглянути на оточення, зайвий раз порадіти весняної зелені в парку або лісі, погодувати голубів, вибратися на святковий пікнік до річки або відправитися всією сім’єю за грибами.
Навіть традиційну відпустку можна організувати інакше – забути на час про комфортні готелі і курорти, вибравши більш дикі туристичні маршрути.
Незайманих куточків на нашій планеті залишається з кожним роком все менше, і ми не віддаємо собі звіт в тому, що поступово звикаємо до відсутності живої природи навколо. І якщо нам ще є що згадати, то можливо наші діти стануть приймати такий залізобетонний світ за норму. Варто частіше насолоджуватися природною красою Землі, поки у нас є така можливість.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)