Проблема кохання і ненависті, проблема добра і зла – це одвічні питання, відповідь на які шукали філософи, письменники і поети, питання, які хвилювали митців різних епох. Звичайно, що пошук відповідей на ці питання на залишився не поміченим і Вольтером – одним з найвидатніших філософів, просвітителів і письменників свого часу.
Одним із творів Вольтера, які відображують творчий пошук відповідей на питання, що таке добро і зло, що таке ненависть і кохання, стала повість “Простак”, у якій автор піднімає проблеми “природної людини”
Комедія “Простак” являє собою один з найдраматичніших творів французького філософа Вольтера. В цій повісті письменник розглядає конфлікт між “цивілізованим суспільством” і “природною людиною”, якою у творі постає Простак. Одночасно автор намагається вирішити питання про те, хто у цьому світі є носієм добра і кохання.
За сюжетом твору молодий європеєць, дитинство та юність якого пройшли у середовищі індіанського племені гуронів, повертається на Батьківщину – до Франції. Простак, як його прозвали оточуючі,
Простак дивиться на світ очима “природної людини”, тому й не розуміє, чому кохання у оточуючому його суспільстві сприймається як гріх.
Для нього, для людини, яка виросла в обстановці щирості і доброзичливості, кохання – це чисте, благородне і ніжне почуття, яке є джерелом звеличення людини і добра.
Далі Простак все частіше стикається з несправедливістю і злом. Коли герой відбиває напад на французький берег ворожої ескадри, Простак поспішає до Парижу, бо сподівається отримати нагороду за свій героїчний вчинок. Але замість подяки за самовіддане служіння королю і мужність молодий гурон опиняється у Бастилії, і потрапляє туди лише за те, що розмовляє на шляху до столиці з людиною, неугодною можновладцям.
Простак приходить до висновку, що ознакою “цивілізованої” держави і “доброчесних” порядків є безпідставні арешти громадян і наклепи.
Простак ніяк не може зрозуміти, чому влада позбавляє людей свободи, адже це – найвище благо, яке даровано їм Богом. Так само і кохання, на його думку, не повинне заборонятися іншими людьми, адже це справа серця і душі людини, а не справа оточуючих. В якийсь час Простак згадує своє дитинство і приходить висновку, що носіями добра та справжнього кохання е саме “природні люди”, може й декілька суворі, але щирі і відкриті. І нехай у “цивілізованому” світі їх називають варварами, бо вони завжди мстять своїм ворогам, але вони ніколи не гноблять своїх друзів і ніколи не зраджують в коханні.
Щодо кохання, то кульмінацією щирих почуттів Простака і Сент-Ів стає рішення дівчини будь-якою ціною звільнити свого коханого з Бастилії. Вона готова домогтися цього навіть ціною власного безчестя. Щоб врятувати Простака із в’язниці, нещасна Сент-Ів змушена віддатися розпусному вельможі. І хоча дівчина коливається, всі навколо впевнюють її, що такий вчинок не стане зрадою, а, навпаки, є священним обов’язком перед майбутнім чоловіком.
Вчинок дівчини став малим злом заради великої справи, але чи є це виправданням для Сент-Ів? Трудно на це відповісти, але те, що зробила кохана Простака, доказує, що справжнє кохання можна знайти у будь-яких умовах і в будь якому суспільстві. Головне – бути готовим на самопожертву заради іншого, на вчинки, які, незважаючи на осуд оточуючих, зроблять кохану людину щасливішою.
Кохання Сент-Ів і Простака – це і є справжнє, непереможне і безмежне кохання чистих і прекрасних душею людей, кохання, яке буде винагородою для будь-кого з нас.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)