Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях у кріпацькій родині. Через два роки сім’я переїхала до Кирилівки. Батько Тараса був хліборобом, добрим стельмахом та чумаком, вмів читати і писати. Мати любила своїх дітей понад усе.
Однак рано вони залишилися сиротами, тому ще з дитинства Тарас зазнав багато лиха.
Хлопець з раннього віку полюбив читати, рано виявилися у нього і здібності до малярства. Спочатку малював крейдою і вуглинкою, обмальовуючи все навкруги. Потім подався у навчання до малярів, перебував аж
Та жоден з них не визнав хлопцевого таланту.
Остаточно бажання стати маляром визріло у Т. Шевченка тоді, як побував разом з Енгельгардтом у Києві та обдивився всі святині.
Захоплювався він і народною музикою, яку чув від кобзарів та лірників.
Таким чином, у його душі зійшлися три стихії: народнопоетична, музична, живописна.
Коли молодий пан Енгельгардт виїздив на службу до Вільно, він взяв із собою й Т. Шевченка як кімнатного живописця.
1829-1831 рр. – Т. Шевченко перебуває у Вільно, має змогу спостерігати життя простих людей в інших краях.
Потім разом з паном юнак переїжджає до Петербурга,
Одного разу Т. Шевченко зустрів у Літньому саду художника Івана Сошенка, свого земляка. Зацікавившись долею молодого художника, той познайомив його з К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою. Всі разом вони викупили молодого талановитого юнака з кріпацтва. Сталося це 22 квітня 1838 року.
Зразу після цього Т. Шевченка зараховують до Академії мистецтв. Мріяв поїхати до Італії, але Академія послала іншого, а власних коштів не було.
1840 р. окремою книжкою під назвою “Кобзар” вийшли Шевченкові поезії та поеми. Україна радо зустріла його.
У 1843 р. Т. Шевченко приїхав на Україну, побував за кілька місяців у багатьох місцях, гостював у ліберально настроєних панів.
Потім знову повертається до Петербурга, завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і сам поширює “Живописну Україну” – серію картин, на яких зображені історичні місця України.
Виручені гроші витрачає на викуп з кріпацтва своїх земляків.
1845 р. поет закінчує Академію мистецтв і виїжджає на Україну з наміром оселитися там. Знаходить роботу в Київській археографічній комісії. Тільки за друге півріччя цього року Т. Шевченко написав п’ять поем: “Кавказ”, “Єретик”, “Великий льох”, “Наймичка”, “І мертвим, і живим…”, а також відомий усьому світові “Заповіт”.
У Києві поет знайомиться з видатним істориком, письменником і публіцистом М. Костомаровим, який загітував його приєднатися до таємної організації – Кирило-Мефодіївського товариства, що поширювало ідеї єднання слов’янських народів і створення федерації.
5 квітня 1847 р. Тараса Шевченка було заарештовано за доносом студента Петрова, що вступив до товариства з провокаційною метою. Поета відправили до Петербурга, де допитували, тримаючи в казематах. Т. Шевченко не став нічого розповідати про діяльність товариства. Звинувачували ж його в основному в написанні революційних творів. Після закінчення слідства Т. Шевченка відправили рядовим в Оренбурзький полк із забороною писати й малювати.
Потім засланого поета відправлено в Орськ, спочатку за клопотанням друзів він живе на приватній квартирі, але потім знову повертається до казарми. Писав, ховаючись від начальства, і ніяк не міг пристосуватися до чужинного оточення.
У 1848 р. Т. Шевченка взяли художником у наукову експедицію під керівництвом О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. Та один офіцер доніс, що поет всупереч наказові живе не в казармі.
22 квітня 1850 р. Т. Шевченка переводять в Новопетровське укріплення на півострові Мангишлак. Провів поет тут, у цих глухих місцях, багато часу. На початку 1857 р. друзі повідомили, що вже є дозвіл про звільнення, але минула зима, весна, а повідомлення все не надходило. Лише в серпні Т. Шевченка було звільнено. Три доби він плив на рибацькому човні через Каспій, далі – на пароплаві.
Але в Нижньому Новгороді його зупинили з наказом відправити етапом назад до Оренбурга під суворий нагляд.
Заслання підірвало здоров’я поета, але не зламало духу. Коли нарешті він повернувся до Петербурга, всі радо його вітали.
Поет подорожує Україною, відвідує рідні місця, потім повертається до Петербурга, знайомиться з М. Чернишевським. Вже з 1859 р. він став легендарною особою.
З початку 1861 р. поет не виходив з кімнати через важку хворобу. 10 березня цього року він помер. Спочатку тіло поховали у Петербурзі, а потім перевезли до Канева.
У творчості поета відчувається велика любов до народної поезії, знання її, біль за долю свого поневоленого народу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)