“ШЕСТОДНЄВ” ІОАННА ЕКЗАРХА
Пролог
Чи є що краще для боголюбивих, ніж пам’ятати про Бога і його добрі справи? І якщо славний князь Сімеон дотримується Божих заповідей, щоб прикрасити й прославити себе, то й ми повинні дотримуватися цього ж правила. Доброзичливий раб, бачачи добрі справи свого Господаря, не лише радіє сам і веселиться, а хоче, щоб і світ про це дізнався. Настільки рум’яними, радісними та веселими бувають ті, хто насичує себе питвом і їжею!
Але ще більше ті, хто живить себе думками. Такі люди нагадують орла, який
І як же людям не радіти, коли осягнуть вони розумом, для кого це небо прикрашене сонцем і зорями, заради кого земля покрита садами, дібровами й квітами й увінчана горами, для кого море і ріки і всі води, наповнені рибою, кому рай приготований? Це ж усе для них Самих! А ще треба і про те подумати, як вони (люди) самі створені, в чому їх покликання.
Бог творив не так, як люди, що будують будинки чи кораблі, чи мідники, чи золотарі, чи ткачі, чи кожум’яки, чи, скажімо, художники. Ті створюють вироби, які їм потрібно, за готовими зразками, запасаючись матеріалом
Керманичу потрібен кораблебудівник, і дроворуб, і коваль, і смолокур; сіячеві треба землю, рослини, насіння і воду для поливання. І для кожної справи потрібне своє знаряддя. А Творцеві не потрібні ні матеріали, ні знаряддя, а лише його воля.
Із створеного ним одне ми бачимо і відчуваємо, інше – мислимо. Сфера мисленних творінь – ефір і небо. Одне – земне, друге – небесне.
Які належало, він і живі істоти створив: одні відчуттєві (матеріальні), інші “мисленні” (ідеальні, тут – ангели). “Мисленним” він дав для життя небо і ефір (повітря), а земним – землю і море.
Деякі з “мисленних” створінь спокусилися на зло і були вигнані з небесних жител; Бог виділив їм частину в повітрі й частину на землі – не для того, щоб вони робили зло, яке замислять проти людей (перешкоджає їм у цьому ангельська охорона), але щоб з цієї зміни було зрозуміло, яке зло тягнуть за собою гординя й обман.
І створив він рід “відчуттєвих”, поділивши їх навпіл, зробив одних осмисленими і розмовляючими, а інших безтямними. І підпорядкував безтям-
Них істот мислячому роду. Але деякі із безсловесних капості чинять і, опираючись, піднімаються на своїх володарів. Але ж і володарі їх те ж роблять: прийняли честь володіння розумом і словом і піднялися на Творця свого. Звідси зрозуміло, яке зло будь-кому порушувати свій чин і безбоязно переступати встановлені йому межі.
Треба знати, як бездушні речі дотримуються цих встановлених меж.
Так, буряне море, піднімаючись на сусідку-землю і обрушуючись, соромиться піску і не любить переступати певних меж; як кінь вуздою стримується, так і море, знаючи неписаний закон, піском накреслений, повертається до своїх меж. І ріки, як влаштовані спочатку, так і течуть; і джерельця б’ють, і колодязі дають потрібне чоловікам і жінкам. І всі години часу по порядку один за одним проходять; за тим же законом дні і ночі зберігають свій чин: коли довшають – не хваляться, а скорочуються – не плачуть; без суперечки приймають дане і віддають, що повинні віддати.
Дивіться також
І ось ще що показує мудрість і силу Творця: адже ні земля, яка тисячі років обробляється, засівається, годує плодами своїми, мочиться дощем і снігом, обпалюється сонцем, ніколи не бідніє, але приносить землеробам щедрий урожай.
І море, звідки хмари беруть вологу й дощі народжують, щоб віддати землі, ніяк не зменшується, не висихає ніяк, также і не збільшується, приймаючи численні ріки, що впадають у нього.
А звідки ж витоки рік беруться? І чому сонце не висушує усе те, що мокре? Ні боліт, ні водоймищ, обминає і наші тіла.
Із слова шостого дня
Бідна людина чи мандрівник, прийшовши здалеку до огорожі княжого палацу і побачивши його, дивується, захоплюється, розпитує. Заходить до середини і бачить з обох боків хороми, оздоблені каменем і деревом різьбленим, а потім, до палацу ввійшовши і побачивши високі палати й церкви, багато прикрашені каменем, деревом і живописом, а всередині мармуром, міддю, сріблом і золотом, не знає, з чим їх зрівняти, бо не бачив він у своїй землі нічого, крім убогих хатин, і, як безумний, дивується цьому тут (Дослідники вважають, що Іоанн описав справжній палац болгарського князя Сімеона). А якщо трапиться йому і князя побачити, що сидить в убранні, осипаному бісером, з гривною оздобленою на шиї й обручами на руці, поясом червоним підперезаного і з мечем золотим, а з двох боків його бояр, що стоять в золотих гривнах, поясах і браслетах, тоді якщо хто спитає його після повернення в свою землю, кажучи: “Що ти там бачив?”,- скаже: “Незнаю, як вам розповісти про це.
Лише своїми очима можна достойно подивуватися тій красі”.
Так же і я не можу гідно розповісти про той добрий устрій і чин, але кожен із вас сам, очима тілесними дивлячись і розумом безтілесним домислюючи, більше і з кращим знанням справи можуть подивуватися собі.
Адже свої очі ніколи не обманять, хоч і ті інколи помиляються. Однак вони ж повідомлюють краще за інших. Побачивши небо, прикрашене зорями, сонцем і місяцем, і землю – злаками і деревами, і море, рибами всякими наповнене, бісером і різними чудесами, і переходячи до людини, не можу не дивуватися і не можу зрозуміти, звідки в такому малому тілі такі високі думки, здатні обійти всю землю і вище небес зійти.
До чого прив’язаний розум той? Як, виходячи з тіла, проходить він сфери одна за другою, проходить повітря і проминає хмари, сонце, місяць, і всі пояси, і зорі, ефір, і всі небеса, і в той же час знову опиняється в своєму тілі? На яких крилах він злетів?
Яким шляхом прилетів? Не можна прослідкувати. Тільки й знаю, що говорити разом з Давидом: “Здивувався розум твій, мною укріпився, не здатний проти нього”, “Звеселив мене, Господи, творінням своїм, іділам рук твоїх я возрадуюсь”, бо “Возвеличились діла твої, Господи; все пре-мудростію сотворив”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)