Семен Володимирович Скляренко ( 26 вересня 1901 – 7 березня 1962) – український письменник, автор історичних романів та белетрист.
Народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині зубожілого селянина.
Навчався в місцевій школі, потім – у Золотоніській гімназії. Багато читав, захоплювався літературою, а пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті “Голос труда” було надруковано його перший твір – вірш “Гімн праці”. Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного села,
Відслуживши, С. Скляренко з осені 1924 року живе в м. Єгор’євську Московської області, де завідує клубом, керує культвідділом ради профспілок. Повернувшись у 1926 році на Україну, він працює в черкаській окружній газеті “Радянська думка”,
З появою трилогії “Шлях на Київ” (“Шлях на Київ”, 1937; “Щорс Микола”, 1939; “Польський фронт”, 1940) автор здобуває широке визнання. Служба військовим кореспондентом під час Великої Вітчизняної війни допомогла письменникові створити повість “Україна кличе”, в центрі якої образ Сили Жердяги, одного з основних персонажів роману “Шлях на Київ”. Кращі оповідання і мініатюри, написані Скляренком у роки війни, ввійшли до збірки “Рапорт” (1945).
Після війни, у 1948 році, виходить збірка його нарисів “Орлині крила” про подвиги комсомольців на фронтах Великої Вітчизняної війни. У 1954 році вийшов роман С. Скляренка “Карпати”.
Визначним досягненням історичної романістики 1950-60-х років стали твори С. Скляренка “Святослав” (1959) і “Володимир” (1962). С. Скляренку не судилось завершити трилогію з історії Київської Русі – написати роман про Ярослава Мудрого: 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало. У Києві мешкав у будинку письменників Роліт (1934-1952 рр.) та в будинку на вул.
Великій Васильківській, 6 (1952-1962 рр.), на фасаді якого йому встановлено пам’ятну дошку. Похований на Байковому цвинтарі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)