Поему І. Котляревського “Енеїда” називають енциклопедією української дійсності кінця XVIII століття, і справді, чого тут лише нема! Змалювання національного побуту – страв, напоїв, одягу; використання багатств фольклору – казок, прислів’їв, пісень; показ українських традицій – вечорниць, поминок… Але, крім зовнішніх прикмет українського життя, у творі ще є спроби показати стосунки між представниками різних верств тодішнього суспільства. Саме тут автор вдається до Сатиричного змалювання панів і чиновників, яких втілено
В “Енеїді” про це сказано ніби жартома, адже жанр поеми – Бурлескна пародія. Дії богів подано у непривабливому, навіть грубому вигляді. Що ж це за дії? Здебільшого – зведення рахунків між собою, постійні сварки, помста, підступність. А наслідки цього трагічні: війни, катастрофи, стихії.
Земні персонажі “Енеїди” весь час змушені відчувати на собі витівки Юнони, Еола, Нептуна, Ірисі та інших, кому й діла нема до людей. І. Котляревський Показує
Панів і чиновників Котляревський відтворив ще й іншим способом. Багатьох із них автор Помістив у пекло, куди потрапив Еней по дорозі до батька. Тут, можна сказати, поет своєрідно покарав усіх, хто знущався з простих людей. Дісталося від чортів і цехмістрам, і ратманам, і бургомістрам, і писарям, і суддям, які “по правді не судили, та тільки грошики лупили і одбирали хабарі”. Отже, поема ” Енеїда ” не просто бурлескний, Веселий твір.
У ньому є справжня сатира на тодішнє панство й чиновництво, що свідчить не лише про талант І. Котляревського, але й про його громадянську мужність, любов до простого народу і неприйняття соціальної несправедливості.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)