Розв’язка – складовий компонент сюжету, вирішення конфлікту (інтриги) епічного, ліро-епічного, драматичного, а іноді й ліричного (сюжетного) твору. P., як правило, визначається зав’язкою і є її логічним вираженням, що мотивується всім ходом розвитку конфлікту. Так, у романі І. Багряного “Людина біжить над прірвою” Р. дає читачеві ключ до філософського розуміння болісних шукань головного героя Максима Крота: “Я буду вмирати, та, поки мого дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах,
Р. – своєрідна спроба розрубати “гордієві вузли” конфлікту, максимально затягнутого у кульмінації (смерть Соломії у водах холодного дунаю в оповіданні М. Коцюбинського “дорогою ціною”; своєрідна філософія селянина Андрія у фіналі новели Леся Мартовича “Грішниця”; отруєння Катрі, спроба дмитра вбити Михайла та звинувачувальна фраза Павла “Так така, паничу, ваша поезія?!” у драмі М. Старицького “Не судилось”). Р. може бути раптовою, несподіваною, різко обривати розвиток дії
Порівняно з іншими елементами сюжету Р. розвивається дуже швидко, як правило, дається в кінці твору, хоча, згідно з авторським задумом, може подаватись і на початку (етюд “Невідомий” М. Коцюбинського).