Варіант 1. Розповідь про життя собаки Пірата
Моя улюблена тварина – це собака. В нашій родині вже чотири роки живе кудлатий пес Пірат. Він не має породи, отже, зветься безпородним. Пірат невеличкий, непоказний з себе собака.
Він сіро-чорного кольору, весь у плямах. Пірат має шерсть середньої довжини. Мама воліла б, щоб Пірат взагалі був лисим, адже він залишає свою шерсть у хаті де завгодно.
Зазвичай собака знаходиться у дворі нашого будинку, ховається у своїй будці або ж ліниво розвалюється біля неї, висунувши в жару язика. Але інколи
Навкруги шерсть! Пірат, вийди негайно!” Пірат, зачувши свою кличку, радісно лає та підскакує, прагне облизати маму з ніг до голови. Вона неодноразово починала в таких випадках верещати, а ми з братом користувалися нагодою, балувалися, казилися та скакали разом з Піратом навкруги, як дикі індійці.
Я люблю Пірата за його вірність. А ще за те, що він завжди радий нас бачити, біжить нам назустріч, неначе шалений. Коли ми йдемо з дому, Пірат сумує, скулить та скавчить.
Тато
Варіант 2. Розповідь-спостереження про дружбу собаки та котів
Ми маємо сусідку бабу Зінаїду. Вона прикормлює котів з усього нашого селища. Я вважаю, що в котів також розвинуті засоби масової інформації. Точніше, масового інформування, “циганська пошта”. Вони певним чином переговорюються між собою та розповідають один одному, де знаходиться їжа, де живе добра бабця, яка нагодує.
Це і наукою доведено теж.
Баба Зіна розповідала нам одну історію про дружбу котів та собак. Вона колись тримала у дворі пса Адольфа та двох котів: Платошу та Тимошу. Тимоша був кішкою насправді, але його, коли називали, помилково визнали самцем. Така собі жила кішка Тима. Адольф дружив с котами, дозволяв їм порсатися у власній мисці, ніколи не чіпав нікого з них, навіть не огризався.
А якщо ричав, то неначе жартома.
Сусідський великий рудий кіт знадився до бабиного двору та нападав на Платошу та Тимошу. При нагоді чужий кіт бив їх. Ті були невеличкі та не могли йому протистояти.
Адольф, коли бачив, що його друзів чіпають, з гавкотом рвався з ланцюга на допомогу. Одного разу він таки майже спіймав чужого кота та загнав його під дідів бетонозмішувач. На крик, нявкання та гавкання вискочила вся родина. Їм довелося немало повозитися з собакою, щоб безпечно визволити сусідського розбишаку та заспокоїти Адольфа.
Такий-от випадок дружби котів та собак трапився в наших сусідів. Він справив на мене неабияке враження. Поки я не почув про нього, то зовсім не вірив, що коти можуть дружити з собакою. І вважав, що ставлення собак до котів може бути лише як до здобичі – лихим та хижим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)