Розповідь про свійську тварину

Варіант 1. Розповідь про гусака

Моя сусідка тримає у своєму дворі гусей. Всі вони сірі, окрім одного красеня. Один з її гусей – це великий білий ватажок.

Всі інші птахи ходять за ним та слухаються його.

Цього гусака прозвали Паничем. У нього довга, граціозна та міцна шия. Така шия відрізняє гусей від качок, що мають шийку коротку. Очі в нього маленькі, блискучі та схожі на ягідки.

Панич має також міцні лапи блідо-оранжевого кольору, такий же міцний та виразний дзьоб, горду королівську поставу. Він виступає двором серед інших домашніх

тварин неначе дворянин, та й годі!

Іноді гусак літає двором, при цьому гелготить, розмахує сильними крильми. Пух летить двором, сміття розлітається під ногами, коли гусак “ганяє вітер”. Літає він завжди неочікувано, тому, побачивши гуся, злякані дурні качки та курки кричать, сокочуть та розбігаються всюдибіч. “Знов Панич зараз шуму наробить!” – каже господиня, коли бачить, що гусак збирається розім’ятись.

Гусак полюбляє плавати у річці, це він добре вміє. Тільки й видно під час плавання, як він працює лапками у воді! Його дуже шкода різати, адже всі домашні гуси чекають на таку долю.

Якщо

ж гуся заріжуть, я завжди буду його пам’ятати.

Варіант 2. Розповідь про кішку

Моя сестра Катерина підібрала на вулиці чорну блискучу кішку. Точніше, сама кішка вискочила на сестру, коли та спокійно собі сиділа на лаві у дворі. Кішка не схотіла піти від Катрусі, а напросилася в хату.

Її назвали Багірою, а Катя називає її найчастіше на грузинський манер просто “коте”. Вона худенька, ребра так і стирчали, коли Багірку принесли додому. Сестра добре годує її, з часом кішка дещо набрала ваги та перестала виглядати такою кістлявою.

Кішка виявилася дикою, з характером. Вона не любить, коли її торкаються та мацають. Це, мабуть, звички з її вуличного життя, де кішка нікому не давала до себе підходити.

Багіра приходить за ласкою самостійно, тільки тоді, коли сама цього забажає. В такому разі кішка залазить своїй “жертві” на коліна або на тулуб, якщо людина лежить на дивані, наприклад. Багірка вмощується зручно, гріється теплом людського тіла. Дивно, але спочатку кішечка довго дрижить.

Я такого не чув щодо інших котів. Мабуть, вона звикає до людини. А потім тваринка починає мурчати.

Мурчить вона тихенько, зовсім не “як паровоз”, як говорять про деяких котів.

Кішка, незважаючи на її незалежний характер, ще нікого не подряпала в хаті. Багіра любить затишок. Коли моя племінниця ранком іде до школи, кішка залазить до її ліжка та солодко спить там, поки мала не повернеться додому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Розповідь про свійську тварину