Моя молодша сестра Даша купила собі пару хом’ячків породи джунгарик, хлопчика ті дівчинку, сіренького та руденького. Назвала їх Тошею та Сашею, хоча всі друзі і сміялися з неї, бо вона дала гризунам людські імена.
Через місяць чи два Саша завагітніла, і сестра моя стикнулася з потребою купувати для хом’ячого сімейства більшу клітку, ніж була в них. Адже джунгарики, як і всі гризуни, плодяться дуже активно.
Цікаво, але самці хом’яків не люблять піклуватися про своє потомство. В них найчастіше немає батьківських почуттів, вони навіть
А інколи самі пухнасті самиці відганяють від себе кавалера, коли відчувають близьку появу дитинчат, щоб захистити їх від великого та товстого дорослого хом’яка.
Скоро сестра мала піклуватися вже і про хом’ячій приплід: чотирьох малесеньких пухнастиків. Вже через двадцять хвилин після їхнього народження Саша радісно наминала насіння за обидві щоки, а потім взялася годувати малих.
Не можна сказати, що джунгарики схиблені на піклуванні за
Кішка ж найчастіше відразу біжить до кошенят, зачувши їхній жалібний писк, вилизує їх та співаю їм муркотливу колискову, ричить та випускає кігті, побачивши, що до маленьких підходить хтось чужий.
Ми вирішили дати короткочасний дозвіл Тоші подивитися на своїх дітей. Даша під час побачення стерегла, щоб він, не дай Боже, не вхопив когось з малих та не злопав. Але хом’ячок нікого не став їсти, він навіть вилизував та повинюхував Сашу та дитинчат.
Я вважаю, що він скучив за своїми собратами, сидячи в окремій клітці. Це добре, тому що найчастіше ці гризуни воюють за територію та кусають один одного, а дружать рідко.