Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від злих сил, принести добробут, забезпечити здоров’я, допомогти в коханні.
Особливу магічну силу, як вважається, мають речі, виготовлені спеціально для того чи іншого обряду власними руками, адже людина вкладає у свою роботу душу, тому річ припиняє бути просто річчю, а стає майже чарівним засобом досягнення бажаного. Так, дівчина неодмінно повинна пошити, зв’язати, вишити
Часто на весіллі одягають навиворіт кожуха, тоді як у повсякденному житті це вважається за погану прикмету, при цьому не помітити самому, а почути чиєсь зауваження є ще гіршою прикметою. Учасники деяких обрядів нерідко перевдягаються у костюм протилежної статі, що в повсякденні у кращому разі викличе подив і нерозуміння.
Так, щоб запобігти поширенню епідемій, навколо села проводили борозну, і робили це голі або напівголі жінки.
Роль обрядового символа часто виконує кольорова гама одягу. Так, білий колір сьогодні є уособленням чистоти та цноти, тому міцно ввійшов у весільну обрядовість, під час похорону домінує чорний. Проте так було не завжди.
Споконвічно на весіллі традиційним був червоний колір. А чорний колір у поховальному одязі став символом туги, витіснивши білий, а подекуди синій.