Із чого складається наше життя? Хіба з великих подій історичного значення, парадів і свят? Зовсім ні. Інколи й це буває, але щоденне життя зовсім не свято. І серед буднів воно інколи здається нудним, безглуздим.
Проте це наше жииття, єдине й неповторне. Саме в цьому переконує читача й А. Чехов, міркуючи над сенсом життя в своїх творах.
Здається, в оповіданнях А. Чехова два світи. Один – цілком реальний, другий – сподіваний, довгоочікуваний світ надії. Таким ми бачим життя Чимша-Тімалайського, який служить чиновником.
Він, здається,
Він руйнує не тільки своє життя, а й життя дружини. Він не дуже зважає її, що й вона, може, мала свої сподівання, коли виходила за нього.
З одного боку, письменник говорить про те, що надії на майбутнє зігрівають душу й дають сили вистояти проти негараздів життя. З іншого, Чехов показує наскільки дріб’язковими можуть бути ці мрії, що здатні перекреслити справжнії сенс життя людини.
У його оповіданнях інколи відкрито висловлено моральні повчання
Змальовуючи життя своїх героїв, письменник, як лікар, дає рецепт. Він говорить про те, що заважає їм жити, влаштовувати життя розумію і щасливо “дріб’язок життя”. І щоб не потонути у цьому потоці, треба тільки навчитися зуміти, що головне. Це не просто, але без цього можна прожити марно й безпечно дісно, а життя таке коротке. І в ньому треба спромогтися бути щасливим і щедро дарувати щастя іншим.
Треба зуміти залишитися людиною і не стати боягузом, не боятися життя, як Бєликов, ховаючись у футляр.