Великий письменник і прогресивний суспільний діяч Канади Фарли Мбуэт (р. 1921) прославився як знавець самобутньої культури й жагучий захисник малих народів канадської Півночі – індіанців і ескімосів, приречених у капіталістичній державі на поступове вимирання. На російську мову переведена нашуміла книга “Люди Оленячого краю”, у якій Моуэт повідав гірку правду про розпачливе положення эскимосов-ихалмиутов. Книга викликала такий резонанс, що уряду Канади довелося подбати про порятунок від голодної смерті деяких ще вцілілих представників
Переведені й деякі інші документальні добутки Ф. Моуэта – “Зневірений народ”, “Випробування льодом”, а також багатими цікавими фактами книга про життя, звички, разючу тямущість безжалісно тундрових вовків, що винит, їхній богатом “мові”, здатності передавати й приймати особливі звукові сигнали на відстані багатьох кілометрів, і т. д.- “Не кричи, вовки!”.
Ф. Моуэт зарекомендував себе і як дитячий письменник. Одна із самих цікавих його повістей – “Проклін могили вікінга”. Ескімоси й індіанці зображені в їхньому звичному середовищі – у стійбищах
Рухає ними шляхетна цілити-продати в музей історичні реліквії, знайдені в могилі вікінга, щоб допомогти голодуючої ихалмиутам мисливським спорядженням і припасами. Легендарна Історія скандинава Кунара, занедбаного долею в стійбище ескімосів (це було нібито в XII або XIII в.), природно уплетена в сюжет. Характери всіх чотирьох героїв розкриті точно й переконливо. “У випробуваннях, спільно подоланих труднощах росте й міцніє дружба представників трьох різних народів, що населяють Канаду”. Так визначає Ю. Ритхэу моральну ідею повести Ф. Моуэт а – його “таємну мрію про те, щоб всі народи, незалежно від кольорів шкіри, від їхньої національності, жили в дружбі й гостював у Ф. Моуэга в канадському містечку Порт-Хоуп і супроводжував його у двох подорожах по північних окраїнах нашої країни, після чого Моуэт написав більшу книгу “Моє відкриття Сибіру” (1970), що мала в Канаді сенсаційний успіх
Тяжіння до реалістичного відображення дійсності й рішуча відмова від літературних канонів, що зжили себе – загальна особливість нових по змісту пригодницьких повістей і романів, перейнятих ідеями гуманізму й дружби народів, що затверджують романтикові подорожей і революційного подвигу. Характерні щодо цього добутку Геца Р. Ріхтера й Макса Циммеринга, що володіють більшим життєвим досвідом і солідним запасом знань
Гец Р. Ріхтер (р. 1923) чотирнадцяти років закінчив торговельне морське училище й найнявся юнгою на корабель. За роки морської служби йому довелось побувати в багатьох країнах, близько познайомитися з життям народів Африки. Герої його книг – люди, що борються за волю й..незалежність. Російською мовою виданий роман Ріхтера “Про кораблі й людей, про далекі країни”, пров.
В. Розанова [1960. Дія відбувається незадовго до другої світової війни. Автор крок за кроком простежує становлення свідомості юнги Рудій Роттера, що начали свій шлях у загоні “гітлерівської молоді” Знадобилося багато часу, перш ніж він зрозумів, що в знущаннях над юнгами й матросами винуваті не “погані капітани” і “погані боцмани”, а огидний суспільний ладо.
Порядки на німецькому кораблі “Сенегал” засновані на тій же системі демагогії, доносів, залякування й терору, що й у всій фашистській Німеччині. Повинне було відбутися чимало трагічних подій, перш ніж Рудій зважився зв’язати свою долю з такими людьми, як комуніст Гейн Иогансен і матроський старшина Фіті. І не останню роль у його звільненні від ілюзій зіграли “Корабель смерті” і “Мексиканська гарба” Б. Травена, які дав йому прочитати Иогансен. В остаточному підсумку доля Рудій зложилася щасливо: разом зі своїм другом він рятується від переслідування гітлерівців на французькому кораблі й розстається з фашистською Німеччиною
Багато чого з того, про що розказано в цьому чесному, мужньому романі,- муштрування юнг на навчальному судні, плавання на “Сенегалі” до берегів Західної Африки, тяготи матроської служби, безмірна вбогість і рабська праця робітників-негрів і насамперед перетворення Рудій Риттера у свідомого антифашиста – почерпнуті з особистих спостережень і переживань автора. І недарма тут так часто згадується ім’я Б. Травена. Ріхтер виступає як послідовник нової традиції остросоциального пригодницького оповідання, створеної в німецькій літературі цим чудовим письменником
Макс Циммеринг (1909-1973), член компартії з 1930 м послу фашистського перевороту біг у Чехословаччину, потім в Англію, де був інтернований разом з іншими німецькими комуністами, укладений у концтабір, а потім засланий в Австралію. У роки еміграції йому лрншлось зштовхнутися з поліцейською сваволею, випробувати на собі знущання англійської влади, пережити на чужині майже неймовірні халепи. Такого ж митарства випадають на частку юного Манфреда Кюнемана, героя роману “Навколо світу поневоле”, пров.
Н. Надєждіній і Зі Свяцкого [1959, що носить значною мірою автобіографічний характер. Розгадка таємниці, пошуки скарбу, викриття злочинця, подолання незлічимих перешкод на шляху до поставленої мети – звичайні рушійні мотиви авантюрного сюжету. У сучасних суспільних умовах старі літературні схеми наповнюються новим змістом. Показові щодо цього повести, сюжети яких пов’язані з відгомонами подій другої світової війни, з викриттям агентів ворожих розвідок у соціалістичних країнах, з національно-визвольною боротьбою пригноблених народів
Доан Зиой автор повести “У джунглях Півдня”, пер з В’єтнам. І Зимониной, пристосовує дія до початкового періоду війни I Опору, приведшей до поразки французьких колонізаторів. Хлопчик Ан розшукує загублених при евакуації батьків. Він подорожує в джонці по звивистих каналах і рікам і усе далі заглиблюється в джунглі.
Сміливий Ан знайомить із екзотичною природою, тваринним і рослинним миром Південного В’єтнаму, зустрічає в шляху мисливців, рибалок, звіроловів і разом зі знайденими друзями вступає в партизанський загін. Така композиція дозволяє вільно з’єднувати пригоди з освітніми відомостями
Обновляються й звичні схеми детективних історій. Видний болгарський прозаїк, реаліст і фантаст Павло Вежинов (р. 1914) у перекладній світовій літературі представлений повістю “Сліди залишаються”, пров.
Б. Диденко Юні патріоти Болгарії допомагають народної міліції вистежити й знешкодити шпигунське гніздо. Подібний сюжет, ускладнений пошуками на дні ріки німецького катера, потопленого під час війни партизанами, розробив югославський письменник Миловой Матошец у повісті &;#8216;”Слідами суднового журналу”. Одночасно із трьома підлітками пошуками зайнятий запеклий шпигун, що знає, що в каюті катера перебуває водонепроникна скринька з важливими документами. Підлітки знаходять слід і викривають шпигуна разом з його спільниками.
Югославський же письменник Леопольд Суходільна (р. 1928) у книзі для молодших школярів “Захований щоденник”, пров. зі словен. И. Макаровской [1971, переконливо трактує патріотичну тему, обходячись без злочинців і шпигунів. Хлопчик Мирт, викликавши на допомогу товаришів, переборює багато перешкод і знаходить в одній із занедбаних штолень партизанський щоденник свого батька
Учні IV-V класів із захопленням читають повість англійського письменника Роджера Пилкингтона “Скарбу старого Яна”. Сюжет вона-пошуки англійськими школярами державних скарбів Голландії, захованих патріотами під час гітлерівської окупації, дає авторові можливість побудувати заплутану пригодницьку інтригу, що тримає читачів у безперервній напрузі