“Пушкін – завжди відкриття й завжди таємниця” (С. Гейченко)

…Благоговіючи богомільно

Перед святинею краси.

А. С. Пушкін

Олександр Сергійович Пушкін… Здається, немає більше близького й зрозумілого росіянинові серцю поета. Але Олександр Сергійович не був би тим Пушкіним, якби не ніс у своїй Творчості вічну таємницю, що хочеться зрозуміти, розгадати саме тобі. Пушкіна в кожного свій. Він умет увійти другом у душу кожного, уважно й проникливо читаючу поезію великого майстра, може стати простим і зрозумілим.

Це дивно, але в Пушкіна є вірші, доступні людині будь-якого віку, будь-якої соціальної

групи, жителеві будь-якого куточка Землі.

Шумить чагарник…

На стрімчак Олень веселий вибігає.

Лякливо він підніжний ліс

З вершини гострої озирає,

Дивиться на світлі луги,

Дивиться на синій звід небесний

И на дніпровські брега,

Венчанны чащею деревної.

При гаданій простоті пушкінський склад повний добірності, схованій гармонії й глибокій думці. Поезія для Пушкіна була сенсом життя, світоглядом, способом спілкування з величезною масою людей, не тільки сучасників, але й нащадків. Він знав, що його будуть шанувати, пам’ятати, читати. Без зайвої скромності він говорив про це

у своїх віршах, працюючи в ім’я майбутнього, тому що поезія безсмертна – це Олександр Сергійович знав точно.

Його поезія дихає любов’ю – тим прекрасним почуттям, заради якого варто жити й творити.

Пускай увінчаний любов’ю краси

У заповітному золоті зберігає її риси

И листа таємні, нагороди довгого борошна.

Але в тихі годинники томливої розлуки

Ніщо, ніщо моїх не радує очей,

И жоден дарунок улюбленої моєї.

Святий стан любові, утіха сумуй ніжної

Не лікує ран любові божевільної, безнадійної.

И нам не здається дивним, що вірші, написані більше ста п’ятдесятьох років тому, звучать сьогодні актуально, не втративши своєї принадності. Пушкіна – геній, його вірші не старіють від часу, вони стають ще прекрасніше, вишуканіше, “настоюючись” на часі, по вираженню Марини Цветаевой, “як дорогоцінні вина”.

Порожнє ви серцевим ти

Вона, згадай, замінила

И всі щасливі мрії

У душі закоханої збудила.

Перед нею задумливо коштую,

Звести очей з її немає сили;

И говорю їй: як ви милі!

И мислю: як тебе люблю!

Поезія Пушкіна багатогранна, вона наповнена передчуттям і бажанням змін; тугою за передчасно збіглими друзями; філософськими міркуваннями про буття, але в першу чергу повна натхненною любов’ю, що поет не має сил стримати в собі. Він дарує її своїй коханій і всім своїм читачам, захоплюючи нас самовідданістю й шляхетністю, який повні його вірші. Він готовий:

Очами випливати за нею й у тиші

Благословляти її на радість і на щастя,

И серцем їй бажати всі блага життя цей,

Веселий мир душі, безтурботні дозвілля.

Усе – навіть счастие того, хто вибраний їй,

Хто милій діві дасть назву дружини.

Блискучий і іронічний, смутний і променистий, неуважний і уважний – Пушкін був і залишається моїм кумиром. Є багато прекрасних поетів, “гарного й різних”, але Пушкіна відрізняє від кожного з них вишуканість складу, досконалість форми й змісту. За всіх часів він залишається першим серед поетів.

Яке б у серце не харчував

Ти таємне мечтанье,-

Але, встретясь із нею, збентежений, ти

Раптом зупинишся мимоволі,

Благоговіючи богомільно

Перед святинею краси.

Поет був співаком гармонії й краси, а зараз сам є еталоном досконалості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Пушкін – завжди відкриття й завжди таємниця” (С. Гейченко)