Вивчення епічних творів передбачає системне й всебічне урахування родової специфіки епосу, яка полягає насамперед у тому, що головною ознакою епічних творів є “розповідь про зовнішні відносно автора події життя та сюжетність”. Відповідно, як рід літератури епос “надає великі можливості для всебічного зображення дійсності та змалювання людини в розвитку ЇЇ характеру, для докладного мотивування подій і поведінки персонажів”. Персонажі епічних творів тісно пов’язані з життєвою реальністю, яку відтворює письменник, їхні характери
Безумовно, в першу чергу йдеться про те, як саме сприймає та художньо осмислює її автор твору, оскільки, за слушним зауваженням психолога Л. С. Виготського, під час творчого процесу “письменник, відбираючи лише потрібні для нього риси подій, суттєвим чином переробляє й перебудовує життєвий матеріал”.
Тому можна стверджувати, що персонажі епічних творів являють собою індивідуалізований “зліпок” реальної дійсності, який віддзеркалює її в межах створеної письменником художньої реальності, завдяки чому стає
Проблемам вивчення епічних творів в їх родовій Специфіці приділяють велику увагу відомі методисти, автори підручників і посібників із методики викладання зарубіжної (світової) літератури Л. Ф. Мірошниченко
Л. Ф. Мірошниченко визначає етапи роботи “вчителя з епічним твором”, докладно презентує зміст роботи відповідно до специфіки кожного з цих етапів, наводить численні приклади ефективного вивчення епічних творів різних жанрів у середніх і старших класах. Спираючись на родову специфіку епосу, науковець пропонує різноманітні підходи до вивчення образівперсонажів епічних творів, до розгляду епічних теоріє різних жанрів.
Ф. М. Штейнбук зосереджує увагу на теоретичних аспектах методики вивчення епічних творів, виявляє зв’язок між літературознавством і методикою викладання зарубіжної літератури, визначає їх співвідношення під чар вивчення епічних творів різних жанрів. Аналіз специфіки вивчення епічних творів у середніх і старших класах приводить науковця до наступного висновку: “У старших класах слід зосереджувати учнівську увагу не тільки на поведінці героїв – це лише основа, спираючись на яку, необхідно організовувати роботу щодо заглиблення у психологію персонажів, а також на з’ясування їхньої моральноетичної постави”.
На нашу думку, з методичної точки зору цей висновок постає дещо категоричним твердженням. Якісне, з урахуванням родової специфіки епосу, вивчення епічних творів як у старших, так і в середніх класах вимагає обов’язкового звернення вчителя й учнів до кожного з трьох центріз уваги читача в епічному творі, що робить “заглиблення у психологію персонажів” обов’язковим під час вивчення епічних творів на кожному з етапів літературної освіти школярів. Маємо на увазі, що літературознавці основними центрами читацької уваги в епічному творі визнають події, героїв та автора, наголошуючи при цьому на їхньому взаємозв’язку, на неможливості виокремлення якогось одного з них, що може призвести до руйнації цілісності епічного твору як естетичного явища. Тому “заглиблення у психологію персонажів”, про яке каже науковець, не може бути прерогативою вивчення літератури лише у старших класах. Повторюємо: таке вкрай необхідне для повноцінного вивчення твору “заглиблення” має відбуватися під час вивчення епічних творів на кожному з етапів літературної освіти школярів, у кожному класі!
Для чого, відповідно, має спиратися на особливості вікового й літературного розвитку учнів відповідних класів, ураховувати жанровородову специфіку кожного виучуваного твору.
У зв’язку з необхідністю активізації навчальної діяльності школярів, з метою підсилення їхньої уваги до внутрішнього світу героїв епічних творів різних жанрів, до їхньої психології, під час вивчення цих творів доцільно застосувати прийом, який умовно названо нами “психологічною реконструкцією характерів”. Сутність його полягає в тому, що шляхом цієї “реконструкції” образперсонаж епічного твору максимально “наближається” до реального життя. Це відбувається за рахунок сприйняття його як реальної особистості, яка відрізняється певними психологічними характеристиками, певними рисами характеру. “Створення” цих характеристик, виявлення притаманних герою рис характеру здійснюється на підставі психологічного аналізу інформації, яку подано автором про персонажа.
Психологічна наука розуміє під характером кожної особистості “сукупність стійких рис особистості, що визначають відношення однієї людини до іншої, до виконуваної роботи”. У структурі характеру науковці виділяють 4 групи рис, кожна з яких характеризує особистість через її ставлення до певних явищ реальності. Ось ці групи: ставлення особистості до праці, ставлення до інших людей, колективу, суспільства, ставлення особистості до себе і, нарешті, ставлення особистості до речей.
Є. Фромм відзначав, що провідною потребою людини, яка складає саму сутність людського буття, людської душі, є потреба постійного й всебічного зв’язку людини з навколишнім світом. Тим самим у структурі характеру підкреслюється етичний і моральний аспекти особистості. Це означає, що суспільство, культура спілкування, впливаючи на особистість, її формування й розвиток, обумовлюють загальні особливості особистості, типові для даної групи, що знаходить своє вираження в соціальному характері. “Соціальний характер, на думку науковців, це сукупність суттєвих якостей, які притаманні певній групі людей і які є продуктом суспільного розвитку.
Соціальний характер притаманний кожній окремій особистості у зв’язку з її поведінкою у стосунках між цією особистістю як суб’єктом та оточуючою дійсністю.
Тому, поряд з соціальним характером треба виокремлювати й індивідуальний характер, завдяки якому люди, які належать до однієї і тієї самої культури, соціальної групи, відрізняються один від одного. Саме при поєднанні соціального та індивідуального характерів ми можемо дати всебічну характеристику особистості, зрозуміти її індивідуальність, особистісну неповторність.
Відповідно до навчальновиховних закономірностей процесу вивчення образівперсонажів епічних творів учнями загальноосвітньої школи, під час “психологічної реконструкції” їхніх характерів школярам потрібно насамперед ураховувати описи вчинків героя (ставлення до інших людей, колективу, суспільства), описи зовнішності та умов життя героя (пряме або “приховане” ставлення до речей), його життєву філософію (ставлення до праці, до себе і до інших людей), ставлення до нього автора, роль героя в розвитку сюжету твору тощо. Для того, щоб осмислення характеру образуперсонажа було об’єктивним, ці чинники, як передбачає психологічна наука, мають осмислюватися системно, в їх сукупності. За цих умов процес вивчення учнями епічних творів у кожному окремому випадку перетвориться на справжнє “заглиблення у психологію персонажів”, наслідком чого повинне стати створення повноцінного, на межі вікових і літературних можливостей учнів відповідних класів, макрообразу вивченого твору в естетичній свідомості школярів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)