Справжнім феноменом літератури XX століття стала творчість норвезького письменника Кнута Гамсуна. На його думку, розрив духовних зв’язків між людьми, порушення гармонії природи – наслідки жорстокості цивілізації.
Письменник вважав, що почуття і переживання – це “особливе повітря, яким дихає кожна епоха”, і важливо, щоб воно залишилося сповненим ароматів трав і дерев, а не гіркого присмаку цивілізації.
Саме ці думки знайшли своє втілення в романі “Пан”. Заглиблюючись у світ людських переживань, Кнут Гамсун показує
Але люди прислухалися до голосу розуму.
Головний герой, лейтенант Томас Глан, якому набрид світ цивілізації, живе серед лісових хащів. Він – мисливець і мрійник, любить природу, милується її змінами і почуває себе щасливою і вільною людиною. Він усвідомлює себе частиною природи. Пориви душі Глана стрімкі, їх часто не можна пояснити.
Життя дарує йому зустріч
Під час бурі полонила серце Глана “висока, струнка, років 15-16” Едварда, завдяки їй ще гостріше відчуває він і красу навколишнього світу, і свою єдність з природою. Незважаючи на почуття взаємного кохання, стосунки Глана і Едварди були складними і незрозумілими. Ця дівчина приваблювала його не так своєю зовнішньою красою, як досконалістю думок, цільністю натури, красою душі.
Ревнощі, які супроводжували пристрасне кохання лейтенанта, штовхали на неймовірні вчинки і спричиняли горе близьким йому людям.
Намагаючись знайти порозуміння із самим собою, сп’янілий від кохання до Едварди, Глан знайомиться з Свою, молодою заміжньою красунею. Наче метелик, вона летіла на світло, не відчуваючи небезпеки. Для молодої жінки це було перше почуття, сильне, бурхливе, якому вона віддає себе до краплиночки.
З покірної домашньої рабині вона перетворюється на особистість, відчуває свою гідність і незалежність. Її почуття безмежне і, головне, воно нічого не вимагало від коханого.
Гланові було приємно відчувати її турботу, біля неї його душа відпочивала і набиралася снаги. Але постійно він думав про іншу, яка залишалась і близькою, і недосяжною. Любовний трикутник, як же він вирішиться, хто отрима перемогу – щирість почуттів чи вміла гра?!
Протягом усього роману ми відчуваємо жагучий наспів цівниці Пана, лісового божества, який, за міфологічним сюжетом, переслідував німф у пориві закоханості. Автор не раз наголошує, що людина – частинка світу, а Пан – втілення стихійного начала, яке живе в кожному герої.
Наспів цівниці Пана супроводжує головну тему твору – кохання, бо воно виникає як непереможна сила, яка не керується розумом, відкидає моральні принципи. Її вольова стихія, наче язичницьке божество, вимагає собі жертв. Саме вона приваблює і поглинає Єву. Жінка гине під час вибуху міни, яку заклав її коханий, щоб відсвяткувати грандіозним феєрверком від’їзд іншої жінки, її суперниці, недосяжної Едварди. Втративши Сву, Глан наче збожеволів від неймовірного болю цієї втрати.
Він відчув себе самотнім.
Едварда – зовсім інший тип жінки. Вона вміє кохати, але її любові бракує самопожертви. Тому їхні стосунки з Гланом нещирі, егоїстичні.
Відчуття поглинання вольовою стихією малювало в уяві Томаса невгамовного міфічного Пана, який спостерігає за ним. Глан відчував, що втратив зв’язок з природою, рівновагу почуттів, відчував, що його поглинає пристрасть і жага
перемоги. Саме ця невгамовна пристрасть вимагала нових жертв. Цього разу на вівтар було принесено його улюбленого собаку Езопа.
Намагаючись розв’язати складну проблему відносин людини і природи, Кнут Гамсун підкреслює, що всі ми – її діти. Тому не можемо нехтувати одвічними законами єдності, мудрості, гармонії. Тільки та людина, яка усвідомлює свою причетність до неосяжного океану природи, буде щасливою.
Ніякі здобутки цивілізації не замінять людині простих і щирих почуттів, які полонять її душу під час спілкування з природою.
Ось чому видатний психолог Кнут Гамсун шукає непереборну силу кохання в таїнствах природи, таїнствах людської душі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)