1. Рівень утворення. 2. Школа життя. 3. Моральні основи виховання.
4. Роль неуцтва й брутальності Виховувати – значить готувати до життя…
Д. И. Писарєв Проблема виховання була важливої й актуальної в будь-який часовий період. І справа тут не тільки в тім, що батьки й діти підходять до її рішенню по-різному, утягуючись у нескінченну суперечку двох поколінь. Дуже важливо, що кожна людина вкладає в це поняття, які основи заставляються ввоспитание.
На це питання всебічно відповідає комедія Д. И. Фонвізіна “Недоук”. У своєму добутку
У кожного з персонажів свій рівень виховання. Він формується на основі двох компонентів Перший з них заснований на життєвих враженнях, а другий – на тім, що підносять учителі. Якщо з таких позицій розглядати образ Митрофанушки, недоука з комедії, то йому не дано ні того, ні іншого.
Його життєві враження обмежуються рамками власного будинку. Що перебуває поза цього замкнутого простору, йому неведомо. І незважаючи
А навіщо осягати таку науку, коли кучері можуть довести, куди йому наказують? Від учителів Митрофанушка теж нічого не переймає. Навпаки, саме тоді, коли він відповідає урок, ми розуміємо, що його знання грунтуються на перекручених життєвих спостереженнях.
Вони описані драматургом з деяких часток іронії. П р а в д і н. Двері, наприклад, яке ім’я: іменник або прикметник? М и т р о ф а н. Двері?
Котора двері?
П р а в д и н. Котора двері! От ця М и т р о ф а н. Ця? Прилагательна.
П р а в д и н. Чому ж? М и тр о ф а н. Тому що вона прикладена до свого місця.
Геть у прикомірка тичини тиждень двері коштують ще не навешена: так та покамест существительна. Та і які знання може одержати Митрофанушка, якщо історію йому викладають колишні кучері Стародума Вральман. Так драматург показує, що недоук зовсім не вихований.
Він нічого не знає, та й знати не хоче. Митрофанушка чіпляється за будь-яку соломинку, щоб не йти на урок.
Саме тому з його вуст злітає знаменита фраза: “Не хочу вчитися, хочу женитися”. Інші персонажі цієї комедії більше виховані. І справа тут не тільки в тім, що вони одержали прекрасне утворення. У сім’ї Скотининих до цього ставилися досить негативно.
Але вони змогли придбати багатий досвід. Але ж життя приносить чимало сюрпризів і задає такі питання, над якими проходиться й голову поламати. Для Стародума це була школа Сибіру, для Милона – служби Софії, незважаючи на настільки юний вік, теж довелося багато чого побачити в житті.
Вона одержала утворення у своїй сім’ї, але життя її зштовхнула із Простаковими й Скотининими, які теж чимало уроків піднесли юній дівиці. Але ті моральні основи, які були закладені в рідному будинку, дозволили їй не опускатися у вульгарний і корисливий мир будинку Простакових.
Вона, живучи в іншій атмосфері, відразу ж відчула далеке їй оточення. От як Софія розповідає про лицемірне відношення до неї господарки будинку С о ф ь я. Сьогодні, однак ж, у перший раз тутешня господарка перемінила із мною свій учинок. Услиша, що дядюшка мій робить мене наследницею, раптом із грубої й бранчивой зробилася ласковою до самої низкости, і я по всіх її натяках бачу, що ладить мене в нареченої своєму синові.
Зовсім інші моральні основи закладені в натурі Скотинина, брата господарки.
Для нього головне навіть не моральне наповнення людини. Він на нього не обертає ніякої уваги. Тому при сватовстве до Софії на перше місце виходять свині, про які, здається, він думає й у сні С к о т и н и н. …так я на них [10 тисяч] всіх свиней з біла світла викуплю; так я, слишь ти, то зроблю, що всі затрублять: у тутешньому-де відділку й житті одним свиням.
У цю катеГорею неосвічених натур можна внести й одного із учителів – Кутейкина, що вимагає оплати не за знання, які він вклав у дитину, а за взуття, що “зносив у три роки”. Дуже важливо в процесі виховання мати гарний приклад для наслідування У цьому випадку можна виділити кілька таких зразків. Один з них представляє сім’я Простакових, у якій чоловік перебуває під каблуком своєї дружини.
Він немов бачить і живе тільки її очами й словами, не маючи своєї думки. При цьому їхній син, Митрофанушка, добре почуває на чиїй стороні влада Тому він встає на сторону матері, розуміючи, що за цим неодмінно піде винагороду. І це настільки видно, що впадає в око навіть Скотинину, що намагається особливо не втручається в сімейні справи сестри: “Ну, Митрофанушка!
Ти, я бачу, матушкин синок, а не батюшкин”. Але Фонвізін все-таки в цей сімейний дует додається брата Простаковой, що є просто зразком брутальності й неуцтва Він не розбирає хто правий, а хто винуватий і готовий покарати кожного. А як же може бути інакше, якщо його девіз: “Не будь я Тарас Скотинин, якщо в мене не всяка провина винувата”.
Але драматург дає нам можливість побачити й інші зразки для наслідування. Серед них можна виділити Стародума, що за своє життя придбав багатий духовний досвід. Але він не забув і завіт батька, що говорив йому: “Май серце, май душу, і будеш людин повсякчас”.
Саме подібні слова повинні стати прикладом, якому не соромно наслідувати У добутку з’являються й епізодичні персонажі, що є зразком для наслідування. Про одному з них говорить Милон: “Суддя, що, не убояся ні помсти, ні погроз сильного, віддав справедливість безпомічному, у моїх очах герой”. Всі ці варіанти показують різні відтінки морального поводження, які повинні бути взяті на озброєння доброчесними молодими людьми, які роблять тільки перші кроки в це складне життя.
У комедії письменник піднімає ще один з аспектів виховання, коли герої починають міркувати про неуцтво.
Визначає границі такого поняття Сатродум, коли екзаменує Митрофанушку. Він говорить Простаковой, що защится неуцтво сина, про те, що “у людському неуцтві досить втішливо вважати всі те за дурницю, чого не знаєш”. Це було дуже вірно помічене Стародумом.
Але господарка не те щоб із цим не погоджується, вона, навпаки, приводить у приклад своїх батьків. Г-Жа П р о с т а к о в а. Без наук люди живуть і жили.
Небіжчик панотець воеводою був п’ятнадцять років, а з тим і померти изволил, що не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити й зберегти. Але з яких би сторін персонажі не підходив до проблемі виховання, результат їхніх дій представлений наприкінці добутку. Митрофанушка відштовхує свою матір, що вклала в нього дуже багато сил.
Але найстрашніше, що вона журиться не об втрати того, кого постійно опікувалася Їй важливо інше: вона втратилася влади. Тільки після цього Простакова згадує про сина. Г-Жа П р о с т а к о в а (опам’ятавшись у розпачі).
Загинула я зовсім! Віднята в мене влада! Від сорому никуди око показати не можна!
Немає в мене сина! Тобто у світі Простакових на першому місці неодмінно коштують гроші, влада, сила, а потім уже сім’я. Саме такий підхід і губить душу недоука.
Можна сподівається, що військова служба зробить на нього сприятливий вплив.
Але не варто забувати, що в основу цієї особистості вже закладені неуцтво, що досить важко буде виправити Про це в черговий раз нагадує наприкінці добутку Стародум: “От лихої вдачі гідні плоди!” Хочеться сподіватися, що ще не пізно щось змінити й вирвати хоча Митрофанушку із цього темного царства неуцтва й брутальності. Але в епіграфі до нашого твору представлене дуже коштовне зауваження про те, що виховання допомагає пристосовуватися до життя. І на основі цього ми може сказати, що саме Митрофанушка найменше готово до життя в нових умовах. Якщо розглядає його під таким кутом зору, то недоука стає небагато шкода.
Однак приклад Фонвізіна, представлений у такій формі, стає більше наочним і повчальним не тільки для сучасників письменника, але й для нас, читачів-нащадків. Не даром Н. В. Гоголь називав добуток ” істинно-суспільною” комедією. У ній немов у мініатюрі драматург зобразив все суспільство з його позитивними й негативними якостями. Але ми догадуємося, на чиїй стороні автор, тому що всі негативні персонажі представлені в сатиричному світлі
(2 votes, average: 2.50 out of 5)