Авторські ремарки в комедіях Фонвізіна

У порівнянні із класицизмом попередніх десятиліть у комедіях Фонвізіна об’єктом осміяння стає не приватне життя дворян, як це було в Сумарокова й Лукина, а їх суспільна, службова діяльність і кріпосницька практика. Не задовольняючись одним зображенням дворянського “лихої вдачі”, письменник прагне показати і його причини, чого знов-таки не спостерігалося в п’єсах Сумарокова. У рішенні цього питання більшу роль зіграло просвітительство, що пояснювало пороки людей їх “неуцтвом” і неправильним вихованням

Вплив на “Недоук”

просвітительської літератури позначилося й у жанровій своєрідності цього добутку. “Недоук”, за словами Г. А. Гуковского, “підлоги комедія, підлоги драма” . Дійсно, основа, кістяк п’єси Фонвізіна – классицистическая комедія, але вона випробувала вплив західноєвропейської “міщанської” драми, зразки якої дали Дідро, Седен і Мерсье. Цей вплив позначається в привнесенні в п’єсу серйозних і далі зворушливих сцен. До них ставляться розмова Правдива зі Стародумом у третій і п’ятій діях і зворушливо-повчальні бесіди Стародума із Софією, а потім з Милоном – у четвертій дії.

Слізною

драмою підказаний образ шляхетного резонера в особі Стародума, а також “стражденної чесноти” в особі Софії 2. З “міщанською” драмою зв’язаний і фінал п’єси, у якому з’єдналися зворушливе й глибоко моралістичне початки. Тут пані Простакову наздоганяє страшне, абсолютно непередбачене нею покарання. Її відкидає, грубо відштовхує Митрофан, якому вона присвятила всю свою безмежну, хоча й нерозумній любові. І це відбувається в той момент, коли Простакова втратилася всіх прав у своєму маєтку: “Загинула я зовсім! – викликує вона.- Віднята в мене влада! Від сорому нікуди очей показати не можна! Немає в мене сина!”

Почуття, що випробовують до неї позитивні герої – Софія, Стародум і Правдин,- складно, неоднозначно. У ньому й жалість, і осуд. Жаль викликає не Простакова – вона огидна навіть у своєму розпачі,- а потоптане, перекручене в її особі людське достоїнство, людське єство. Сильно звучить і заключна репліка Стародума, звернена до Простаковой: “От лихої вдачі гідні плоди” – тобто справедлива розплата за порушення моральних і суспільних норм

В “Недоуку” немає спеціальних авторських ремарок, що стосується побутовий обстановки, але самі ці подробиці в безлічі представлені в п’єсі. Тут і примірювання каптана, і підготовка до “змови”, і навчальні заняття Митрофана, і ряд інших рис дворянського життя XVIII в.

У Фонвізіна питання про освіченість і неуцтво, про гарне й дурне виховання займає центральне місце. “Усьому причиною виховання”,- заявляє Добролюбов у комедії “Бригадир”. Гуманність позитивних героїв Фонвізіна виникає з їхніх освічених поглядів. Сам спосіб мислення позитивних героїв не дозволяє їм поводитися грубо, жорстоко й беззаконно. “Виховання,- указує Стародум,- дано мені було батьком моїм по тому століттю найкраще”. І навпроти, пороки негативних героїв автор пояснює їхнім дрімучим неуцтвом, представленим у п’єсі в різних його проявах. Так, Простакова, її чоловік і її брат не вміють навіть читати.

Більше того, вони глибоко переконані в марності й непотрібності знань. “Без науки люди живуть і жили”,- упевнено заявляє Простакова. Настільки ж дикі і їхні суспільні подання. Високі посади існують, на їхню думку, тільки для збагачення.

За словами Простаковой, її батько “воеводою був п’ятнадцяти років: не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити”. Переваги “шляхетного” стану вони бачать у можливості ображати й оббирати залежних від них людей

Причиною “лихої вдачі” можуть бути й дурні наставники. Іван зізнається Радниці в тім, що ще до від’їзду в Париж він “був на пансіоні у французьких кучерів, якому повинен за “:любов до французів і за холодність: до росіянином”. Навчання Митрофана доручено недоученому семінаристові Кутейнику, відставному солдатові Цифиркину й колишнім кучерям, німцеві. Вральману. Але справа не тільки у вчителях.

Характер Ч и поводження Митрофана – природний результат тих живих прикладів, якими він оточений у будинку батьків. Самий же згубний вплив зробила на Митрофана Простакова. Адже й ім’я його, у перекладі із грецького, означає “матір’ю даний”, тобто “являющий собою мати”. Від Простаковой Митрофан перейняв брутальність, жадібність, презирство до праці й знань

Перша дія “Бригадира” автор випереджає великою ремаркою, у якій зазначене, як виглядає будинок Радника, де відбуваються події п’єси, як одягнений кожний з героїв, чим він зайнятий. “Театр представляє кімнату, прибрану по-деревенски. Бригадир, у сюртуку, ходить і курить тютюн. Син його, у дезабилье, кобеняся, п’є чай.

Радник, у казакине, дивиться в календар: Радниця, у дезабилье й корнеті, жеманяся, чай розливає. Бригадирша сидить одаль і панчоха в’яже. Софія також сидить одаль і шиє в тамбурі”. По ходу дії герої п’ють чай, грають у карти, у шахи, загадують на картах – словом, поводяться так, як було прийнято у дворянські провінційні будинках

Із просвітительським світосприйманням органічно зв’язана тема “скотства” поміщиків, багаторазово обіграна Фонвізіним. Суспільство створене для мислячих, “освічених” людей, що поважають закони й пам’ятають про свій борг. Але багато дворян у розумовому й цивільному розвитку коштують настільки низько, що їх можна вподібнити тільки твариною


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Авторські ремарки в комедіях Фонвізіна