РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ
ОСКАР УАЙЛЬД (1854-1900)
” ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ
Проблема співвідношення естетики й етики
Роман “Портрет Доріана Грея” сприймався сучасниками переважно як проповідь естетського імморалізму2, у цьому ж твір звинуватила й тогочасна критика. Оскару Уайльду часто закидали те, що він ставить красу вище моральності. Однак, як це часто буває в художній практиці, зміст роману спростовує це твердження.
Варто зауважити, що, прикрасивши проповідь
Тобто якщо Уайльд-теоретик шокує публіку імморальними фразами, то Уайльд-митець
Так, милуючись своїми героями – лордом Генрі або Доріаном, автор усе-таки засуджує їх. Історія життя й смерті Доріана Грея стає засудженням гедонізму, морального нігілізму й індивідуалізму. “Невже я зовсім не маю серця?” – це запитання, яке не залишає сумнівів у тому, на чиєму боці симпатії автора (хоча й глибоко приховані під маскою естетської незворушності).
1 Калібан – образ напівзвіра-напівлюдини з твору В. Шекспіра “Буря”.
2 Імморалізм – заперечення принципів і приписів моралі. Відносний імморалізм заперечує закони й приписи моралі, які мають значення в конкретній ситуації і в певному культурному середовищі; абсолютний імморалізм – це заперечення будь-яких моральних цінностей.
Історія життя головного героя досить повчальна. Бажаючи залишатися молодим і вродливим, милуючись власним зображенням, він вигукнув: “О, якби тільки можна було навпаки! Якби це портрет міг змінюватись, а я повік лишався б таким, як зараз!” І письменник “дозволяє” цьому бажанню здійснитися: Доріан залишається зовнішнім утіленням краси, але злочини, які він учинив (зрадництво, смерть Сибіл Вейн, убивство художника Безіла), змінюють портрет до невпізнанності.
Він стає символом моральної деградації Грея.
У відповідь на 216 надрукованих критичних відгуків Оскар Уайльд написав більше 10 відкритих листів до редакцій британських газет і журналів, пояснюючи, що ті, хто “не помітив” у романі мораль, є лицемірами, оскільки вона полягає в тому, що “вбивати совість безкарно не можна”. Так, намагаючись остаточно покінчити з докорами сумління, своєрідним матеріальним утіленням яких є портрет, герой убиває себе. Кінцевий висновок твору такий: “А між іншим, Доріане, яку користь має людина, здобувши цілий світ, а загубивши… свою власну душу?..”
(2 votes, average: 3.50 out of 5)