Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… ” Тараса Шевченка
Безперечно, в Україні було багато видатних поетів, але портрети саме Тараса Шевченка часом висіли у хатах на місці ікони. Він не тільки вийшов з народу, а душею лишався з ним завжди. Його цінності і споді-вання були саме народними, узятими з особистого нелегкого життєвого досвіду. Кобзар вирізнявся серед його пересічних сучасників тим, що він виявився здатним знаходити відповіді на болючі питання і подавати їх у високохудожній,
Серед його поетичного доробку багато творів світоглядного плану.
Саме до таких творів відноситься “І мертвим, і живим, і ненародже ним землякам моїм… “, жанр якого сам автор визначав як “послання”. Це свого роду відкритий лист до усіх небайдужих до долі власної землі українців. Але про що саме у ньому йдеться?
Існує думка, що головною темою твору “І мертвим, і живим… ” є викриття ідей лібералів. Сучасники самого Шевченка ще називали мішенню критики “ясновельможних” та “гетьманів”.
Так, згадані вище теми, звісно, висвітлювались
Умийтеся! образ божий
Багном не скверніте.
Зміст вірша-послання насправді глибший за полеміку між політичними течіями – Шевченко порушує тему морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом, підказуючи при цьому, де варто, а де ні шукати шляхи побудови кращого життя. Тому багато висвітлених у цьому творі ідей лишаються актуальними й досі. То в чому ж, на думку Шевченка, моральний обов’язок кожного українця?
Насамперед – не бути серед тих, що:
… Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують…
Саме до тих, що “не чують” звертається Шевченко із проханням схаменутися, поки що не пізно. До тих, що забувають “Чиєю кров’ю ота земля напоєна”, і бачать лише споживацьке: “Аби добра була для городу!” А коли вже читач почує думки автора, йому пропонується більш розгорнуту тему: що робити, щоб стало інакше:
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну…
Та навіть якщо людина любить свою країну, якщо розуміє її страждання і вже здатна розлучитися з ярмом і пристати до боротьби, це ще не є гарантією від помилок. Бажати змін – не те саме, що усвідомлю вати, які саме зміни потрібні. Шевченко застерігає:
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Справді, неможливо досягти успіху в суспільних перетвореннях, калькуючи щось чуже без урахування власних національних особливос тей – відштовхуватися завжди треба він наявних реалій. І від власної історії, яка дає не лише підстави пишатися славою предків, а й сумні незабутні уроки, про які треба нагадувати. Як щодо Польщі, яка “впала, та й вас роздавила”. Якщо забувати уроки історії, якщо бездумно боротися, може вийти знову, що:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої
Діти її розпинають.
Отже, вчитися треба на уроках власної історії, знаючи і минуле, і сучасне саме своєї країни.
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя. –
Нагадує Шевченко. Але його “так як треба” не зводиться лише до знання свого традиційного. Це значить:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Саме таке розуміння морального обов’язку українців перед своєю державою – любити Батьківщину, бути небайдужим до долі народу, боротися за краще майбутнє, шанувати пам’ять предків, але робити це розумно, учитися інколи й на чужому досвіді, та не обожнювати його – є справедливим на всі часи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)