Найбільше з прочитаних поезій М. Вінграновського мені сподобався вірш “Ходімте в сад… “. Поет не просто описує природу рідного краю, а використовує такі метафори та образи, які по-справжньому вражають, дивують і надовго залишаються в пам’яті. Сонне волосся ночі, згорблений чумацький небопад, жовті кулачки груші – які прекрасні образи, які яскраві!
Після прочитання цієї поезії я довго думав, що ж потрібно, щоб так описувати природу. По-перше, безумовно, людина повинна мати талант. До того ж талант особливий.
Мені здається,
Я довго розмірковував над питанням, що ж особливого у поезіях М. Вінграновського. Чому вони так хвилюють читача? Чому вони такі живі і життєві? І нарешті зрозумів!
Для того, щоб описувати природу за допомогою поезії, необхідно не стільки бачити природу і знати мову, треба… любити! Саме любов до природи, любов
Звісно, ні.
Виходить, саме любов до рідної природи дає натхнення поетам зображувати її так яскраво, по-своєму, оригінально. Саме в особливому ставленні до навколишнього світу і полягає неповторність поетичного світу М. Вінграновського!
А ще я подумав, що любов до рідної землі не тільки допомагає поетам створювати вірші, а художникам – малювати пейзажі, а й допомагає людям жити легко і натхненно, ніби писати поему свого життя… Природа додає нам наснаги і гармонії, заспокоює і звеселяє. Тож дивуймося красі природи і черпаймо звідти нові сили для наших життєвих звершень!
(2 votes, average: 4.00 out of 5)