Твір Храм природи (за віршем М. Вінграновського “Грім”)

Храм природи (за віршем М. Вінграновського “Грім”)

Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками “Андрійко – говорійко”, “Мак”, “Літній ранок”, “Ластівка біля вікна” та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю. У вірші “Грім” письменник відтворює фантастичні картини:

Грім жив у хмарі, і з гори

Він бачив, хто що хоче:

Налив грозою грім яри,

Умив озерам очі.

Ми бачимо, що образ

грому в постійному русі, в змінах. Він “натрусив зі сливи слив”, вирішив допомогти груші. Незважаючи на похмурість, грім підкорює щедрістю та добрим настроєм. Його, наче живу істоту, хвилюють турботи дерев:

І дядько-грім сказав собі: “Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубі Я покидати мушу”.

Поет відкриває красу природного явища, що входить несподівано в нашу свідомість. Не такими вже й страшними здаються громовиці, бо приносять стільки корисного на землю. Після грози, рясного дощу оновлюється все живе,

Творчість Миколи Вінграновського невичерпна. Вона – храм людського духу й краси природи, де затишно кожному, хто любить справжню поезію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Твір Храм природи (за віршем М. Вінграновського “Грім”)