Краса природи рідної землі надихала багатьох художників на створення видатних шедеврів. Природа, її гармонійна краса й щедрість присутні й у лірику й поетичному епосі М. Рильська, у його нарисах і оповіданнях. Про ролі природи в розвитку літератури й мистецтва поет висловив ряд коштовних думок у наукових статтях “Природа й Література “, “Про людину, для людини”.
У них художник обгрунтував “сприятливий вплив природи на всі ділянки людського життя”. Рильський з дитинства любив природу, намагався осягти її таємниці:
Хіба
Ліричний герой Рильська ніколи не вважав себе “царем природи”. Він – її талановита дитина, вірний і турботливий син, а природа – вічне й невичерпне джерело життя й творчості
Вона – це мати. Будь же сином, А не естетом. І станеш ти не паперовим – Живим поетом. З відчуття краси своєї медвяної землі – цієї “землеробської” народилися в душі поета високі почуття патріотизму любові до людинии, що своєю
Радість очам серцю приносить і нива білої гречки, і червоної помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото спілої пшениці й осіннього лісу. У поезії Рильська природа – “храм і майстерня”. Образ билинного богатиря Микули Селесниновича в поезії “Лягла зима” є символом парубка, що, одержавши в місті утворення, вертається в Село, щоб своїми знаннями й роботою збагатити землю. У роздумах про добробут народу художник не дорівнює цивілізацію первісній природі, а затверджує, що тільки гармонійне єднання природи й культури стане джерелом людського щастя:
И для тебе, племено земне, И зірки будуть палати й домни, Розіллються ріками скрипки, Килимом простеляться метали
Символ “братнього єднання” полів і гаїв благоухавших – “ластівки на телеграфному проведенні”. Людина не повинен панувати над природою так, як завойовник панує над чужим народом. Відповідно законам природи люди мають своєю роботою й розумом надавати їй нової, вищої краси.
Герої багатьох ліричних портретів Рильська – це гуманісти, які заради щастя народу наполегливо працюють над оздоровленням і вдосконаленням природи. Так, в образі простого сільського садівника-самоучки Тодоси, що виводить нові сорти плодових дерев, своєю роботою вливає в рідку землю “силу розуму живу”, затверджується гуманістична суть перетворення й збагачення природи: “…таж те людина в’яже для людини нові гірлянди з нових ягід”.
У дні Великої Вітчизняної війни каш народ самовіддано захищав рідну землю, її красу, природні багатства. У вірші “За рідну землю” Рильськ призвав іти “у бій за наші ниви, за наші зірки, за наші тихі води”. Величний образ рідної української землі виникає в поемі “Слово про рідну матір”. Природа і її культура представляють тут нерозривну єдність через картини природи, її фарби, пахощі автор опоетизували рідку землю, неповторну красу й щедрість
Всі блага земні відбуваються людиною й для людини. “Хвала землі, сторазова честь – людині!” – проголошує поет. Скорення ж природи здійснюється в ім’я прийдешнього років і сторіч”.
Герої творів Рильська, скоряючи “сили матері-природи”, прагнуть “стократ помножити її щедроту”. На цьому акцентує поет в “Миргородських записах”. А в циклі “Ін. і виддарунок” вказується, що добрі взаємини людини із природою подібні до щедрої дружби побратимів. За працю й любов людини природа дякує йому своїми дарунками.
У багатьох торах Рильська звучить заклик підходити до природі розумно й гуманно, тому що вона – нам захисник і добрий друг. У віршах “Ліс” і “Розмова із другом” провідна ідея – берегти природу для щастя сучасного й майбутнього поколінь
Пейзажна лірика Рильська розвиває високі естетичні смаки, учить людини бути спостережливим, серцем і розумом сприймати природу: У зелених лаврах, у синій світлотіні, У сяйві сонця й вишнях у кольорі, У вогні троянд, у моря мерехтінні Побачить кожного може красу. Книжка віршів “Рози й виноград” розкриває багатство духовного миру наших сучасників, які “за законами краси” створюють нове життя, збільшують багатства природи
Всі герої тонко відчувають красу природи, своєю роботою створюють матеріальний і духовний добробут суспільства – необхідна умова людського щастя. Поет затверджує гармонію краси й користі, як духовна установка звучать рядки:
У щастя людського два рівних є крила: – Рози й виноград, червоне й корисне. У Творчості Максима Рильська створений повнокровний образ людини, що має “серце друзів відкрите… розум до іншим уважний”, чутливої до краси навколишнього світу. Йому дороги “сині світанки над водами, шум у лісі зеленому й шум золотий, спів солов’їне й пісня людська, скромний шипшина й горда троянда”. Він живе в злагоді із природою й збагачує її нової, незрівнянно вищою, невідомою раніше красою
(2 votes, average: 5.00 out of 5)