Де можна найповніше знайти значення якогось слова чи відомості про якусь історичну подію? Звичайно, в енциклопедії. Так ось, поема І. Котляревського ” Енеїда ” увійшла в історію української літератури як справжня енциклопедія українознавства. Автор зобразив у ній типові українські характери, побут, реальні ситуації й колізії, породжені життям тогочасної суспільності.
А головне – це той український дух, той бурлескний український гумор, які запрограмовані на вічне життя у пам’яті народній.
Стародавніх троянців і латинян
Цікаво, що навіть події з античного життя розгортаються на Україні: згадуються українські села та міста (Полтава, Решетилівка, Опішня та інші). Це ще одне підтвердження того, що українських “троянців” вітри носили не у Греції, а шляхами України.
У
А пани з чиновниками видаються не людьми, а людськими п’явками, кровожерами, нещадними у своїх зазіханнях. Ось їх мораль:
Ти знаєш – дурень не бере: У нас хоть трохи хто тямущий, Уміє жить по правді сущій. То той, хоть з батька, то здере, А античні боги!
Це справжня феодально-по-мншшька верхівка тогочасного суспільства. Зевс і весь небесний “синкліт” дуже нагадують тогочасні “високі сфери” – сенат, “святійший” синод, департаменти, міністерства – з їх бундючним, пихатим “начальством”. Тут – хижаптво, грабіж, здирство, хабарництво: тут – паразитизм, кровожерні примхи, повна зневага інтересів простих людей. Взяти хоча б “священні війни” – вони викликані нікчемними причинами, як. наприклад, сварки у зв’язку із смертю цупика Латинової няньки, зумовлені самодурством “бопв-володарів”, а люди терплять неймовірні страждання:
Війна в кровавих ризах тут; За нею рани, смерть, увіччя. Безбожність і безчоловіччя
Хвіст мантії її несуть. Життя богів, парів проходить у нескінченних бенкетах. Можливо, вони їдять шось таке, про яке ми навіть і не чули?
Ні. на столах повно страв… українських. Навіть посуд був національний:
Тут їли різнії, потрави, І все з полив’яних мисок. І кубками пили слив’янку, Мед. пиво, брагу, сирівеиь, Горілку просту і калганку.
На усіх бенкетах вино і горілка ллються просто рікою; зустрічаємо ми й ігри, розваги, народні гуляння, які ще раз підтверджують, що події, описані Котляревським, відбуваються на Україні, й самі “троянці” – звичайнісінькі українці. Якщо взяти одяг, взуття, народні інструменти, танці, образотворче мистецтво, то знову і знову переконуєшся, що Твір Котляревського ближче до української енциклопедії, ніж до твору Вергілія:
Бандура горлииі бриньчала.
Сопілка зуба затинала, А дудка грала по балках; Санжарівки на скрипці грали, Кругом дівчата танцьовали
В дробушках, в чоботах, свитках. Твір “Енеїда” І. Котляревського повертає нас до української дійсності XVIII століття, чарує неповторним українським колоритом. Письменник невичерпаний у живописних барвах, широко застосовує українську народну мову.
Тому викинути бодай один рядок – це викинути цілу сторінку з енциклопедії українознавства, адже сам Котляревський у цій поемі, підносячи кращі національні традиції, стверджені історичним досвідом народу, закликає самовіддано любити Вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)