Часто у розмовах із друзями я чую думку, що наша справа – учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж – справа дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені тяжко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспільної свідомості залежить майбутнє України.
Хіба ми цього не відчуваємо? Хіба ті зміни у ставленні до нас, молодих, із боку влади не доводять, наскільки вагомою силою ми вважаємося? На початку дев’яностих до молоді, яка дозволила собі протестувати
1994 року почали розуміти, яку важливу роль вона може відіграти у політичних процесах. 1998-го це розуміння сягнуло, на мій погляд, піку – молодь та молодіжні ідеї намагалася використати чи не кожна політична сила, що претендувала на місця в парламенті. Та й самі молоді люди це зрозуміли, і деякі навіть стали депутатами, чого не могло бути у попередніх скликаннях.
На президентських виборах молодь також показала свою високу політичну активність: тоді
Чи не це – найкраще свідчення вагомої ролі молоді в сучасному українському суспільстві? Так, ми повинні накопичувати знання сьогодні за шкільними партами, дбаючи про своє майбутнє. Але це майбутнє нерозривно пов’язане з майбутнім нашої Батьківщини; і тому говорити, що ми вчимося “для себе”, мені здається, помилково.
Зараз інколи у пресі я зустрічаю припущення, що нам, молодим, важко буде піднімати економіку в третьому тисячолітті: на перешкоді стануть занедбаний стан господарства, важкі екологічні умови, відсутність у нас досвіду. Та, думаю, це не так. Молодь швидше пристосовується до наявних умов, бо не має вантажу минулого. І в міру нашого просування до демократичної держави ця тенденція лише посилюватиметься.
Зрозуміло, що з часом, коли Україна шляхом незалежності прийде до свого розквіту, інтереси молодого покоління потрохи відійдуть від площини політичної до площини побутової. Це явище не нове, позаяк у політично стабільній державі більшість не має схильності до політики в її чистому вигляді, але має безліч інтересів, пов’язаних із нею: робота, освіта, духовний розвиток.
“Хто має молодь – той має майбутнє”, – говорили у давнину мудрі. Я знаю, що наші руки готові до перетворень, знання ми одержуємо надійні, в наших душах – чистий вогонь прогресивних змін. Але б мені дуже хотілося, щоб нашим гаслом стало слово “патріотизм”.
Бо тільки з любов’ю до своєї Вітчизни, до її працелюбного народу, до неперевершеної краси її землі, одне слово, – із тим, що зветься хай гучним словом “патріотизм”, – тільки з цим ми, сьогоднішні старшокласники, повинні зробити крок у третє тисячоліття до свого майбутнього.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)