У повісті “Простак” показана доля так званої “природної” людини, яка виросла у віддаленні від цивілізації. Ідея “природної людини” – одна з головних у Просвітництві. Багато хто з просвітників вважали сучасний для них суспільний лад неприродним, який лише псує людину. Вольтер був одним з тих просвітників, хто гостро критикував суспільні вади. Вихід він бачив у зверненні людей до освіти та науки, які розвивають самостійне, незалежне мислення.
Торжество розуму, віра у безмежні можливості людського інтелекту – це також
Герой повісті, Гурон, прозваний Простаком, був вихований індіанцями та не засвоїв умовностей суспільної поведінки. Опинившись у монархічній Франції, де величезний вплив мала церква, Гурон виявляється морально чистішим, ніж більшість “цивілізованих” громадян. Отримавши доступ до наук, Гурон швидко розвиває свій гострий розум. Скоро Гурон розуміє, що цивілізованість у суспільстві розуміється перш за все як дотримання етикету, зовнішньої “благопристойності”, а не торжество добра та справедливості.
У країні владарює церква, духівництво, але люди намагаються
Особливості композиції повісті “Простак”: оскільки твір написаний у жанрі філософської повісті, то левову його частку займає полеміка різноманітних ідей. Логіка розвитку подій обумовлена не логікою людських вчинків, а логікою ідейного розвитку, ходу полеміки. Фактично, центральне місце у “Простаку” займають не люди-персонажі, а філософські ідеї.
Повість розбита на короткі глави, у заголовку кожної викладений короткий зміст того, що відбудеться у цій главі. Наприклад: “Глава третя. Гурона, якого кличуть Простаком, навернули до християнства”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)