Походження й виникнення назви Україна Перша згадка про Україну датована 1187 роком у літописі про великий сум народу з приводу загибелі князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У 1189 році Україною були названі Галичина з Покуттям та Подністров’ям.
Починаючи з XVI ст. цей термін набуває поширення в легендах, піснях. Звідки ж походить ця назва? Довгий час панувала думка про походження слова Україна від “окраина” (окраїна). А у 1987 році М. Ткач висуває іншу гіпотезу.
Дослідник зазначив спорідненість слова “Україна” зі словами
З часів Давньої Русі територія східнослов’янських поселень умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, або українами. Це перша версія. За другою, знаходячись у полоні далеко від Батьківщини, українські бранці в мріях, думах і піснях линули на рідну землю, “у країну” своїх батьків.
Тобто слово “Україна” – це самоназва Батьківщини.
Інший дослідник Б. Чепурко у 1991 році, розділяючи попередню гіпотезу, поширив тлумачення слова: “Очевидно, це і є радість (рай) – “раїна” Сонця, “край” одвічної гармонії, причина краю, земного відображення раю, споживача і перетворювача енергії Сонця”.
Сьогодні назву “Україна” має суверенна, незалежна і соборна держава.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)