ДАВНЬОРУСЬКА ЛІТЕРАТУРА
У 1185 р.
(Уривки з Іпатського літопису)
Ігор рушає в похід. У вівторок 23 квітня 6693 р. Ігор Святославич, внук Олега, виїхав з Новгорода, взявши з собою брата Всеволода з Трубчевська, Святослава Ольговича – свого племінника з Рильська, – свого сина Володимира з Путивля і Ольстина Олексича, Прохорова внука, з Чернігівськими ковцями. Дорогою до ріки Дінця дружину покрила темрява. Затемнення – це погане знамення, як сказали люди князеві. Але Ігор не звернув увагу на попередження і перебрів Донець.
Прийшовши
Перша сутичка з половцями і перемога Ігоря. В обідній час у п’ятницю настигла руська дружина половецькі полки. Покидали погані свої шатра і зібрались по той бік ріки Сюурлій. Виставили русичі своїх полків 6: посередині був Ігорів полк, праворуч – князя Всеволода, а ліворуч – племінника Святослава, перед ним стояв син Володимир зі своїми вояками і полк Ольстина, а попереду – стрільці всіх князів, об’єднані в один полк. І закликав князь Ігор військо своє до бою.
Коли дійшли вони до
Головна битва і поразка Ігоря. У суботу на світанку виступили половецькі полки, як борови. Руські князі не знали, кому і на кого йти, бо половців була тьма. Ігор тоді сказав: “Це ми свідомо зібрали на себе всю землю (половецьку): Кончака і Гзу Буруновича, і Токсобича, Колобича, і Етебича, і Теретробича”. Позлазили русичі з коней і хотіли пішки, б’ючись, дійти до Дінця: “… або помремо, або живі будемо всі на одному місці”. Поранили Ігоря в ліву руку і омертвіла його лівиця, а воєводу ще раніше поранили.
Цілий день до вечора тривала битва, багато було вбито і поранено в руських полках. У неділю вранці тікають ковуї. Намагався князь Ігор повернути їх, бо з ними, ковуями, змішались деякі дружинники. Але все ж таки кращі люди залишились на полі битви, серед них відрізнявся своєю відвагою і мужністю, князь Всеволод.
Взяли половці Ігоря у полон, і спостерігав князь, як обороняється Всеволод. Просив князь смерті, щоб не бачити братової загибелі. Таку святу неділю навів на них господь свій гнів замість радощів і веселощів – жаль на річці Каялі1.
1 Каяла – можливо, це алегорична назва ріки жалю і суму.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)