Повстанська поезія та пісенність – різножанрові твори на тему збройної боротьби Української повстанської армії з німецько-фашистськими та радянськими військами. Партизанська лірика продовжила літературні традиції доби визвольних змагань 1917-20 та міжвоєнного періоду. У роки національно-визвольної боротьби (1940-50) твори поетів-упівців часто публікувалися в партизанських часописах: “На чатах”, “Ідея і чин”, “Чорний ліс”, “Інформативні вісті”, “Лісовик”.
П. п. притаманні передусім інвективи, медитації, балади,
Поезії П. Гетьманця (1921-46), автора збірки “Мої повстанські марші”, у тогочасних нелегальних виданнях підписані різними псевдонімами (Волош, Полтавець, Волош-Василенко). Серед поетів-упівців – волинянин П. Євтушенко, уродженець Наддніпрянщини, автор циклу віршів “Прощання”, Н. Орелець (загинув 1947 у Закерзонні), сотенний лемківської сотні УПА С Хрін (поліг у бою 1949) та ін. Помітну частину повстанського поетичного доробку складають пісні. У друкарнях УПА було видано кілька повстанських пісенних збірок: “Грими, могутня пісне” (1946), “Збірник повстанських пісень” (1949), “Збірник революційних пісень” (1947), “Саник.
Революційні пісні” (1947). У підпільних збірниках – розмаїті з огляду на їх походження вірші та пісні. Чимало партизанських авторських пісень фольклоризувалися: пристосувалися до вимог фольклорної поетики, варіативно розгалузилися, поширилися в масах.
З пісенних жанрів у повстанській творчості найбільш продуктивні баладні, ліричні (елегійні, про кохання), маршові та сатиричні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)