Ліризм і пісенність віршів Д. Павличка

I. Любов до рідного слова. (За власними спогадами Д. Павличка, він був єдиною україномовною дитиною у класі, хлопець із задоволенням декламував українською мовою тексти класиків літератури. Мова – це духовна коштовність, вона робить народ народом, відчиняє двері до скарбниць людської душі. Це духовний заповіт, який

… у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за неї на вогні, –

Напише поет у своєму вірші “О рідне слово, хто без тебе я”. Д. Павличко створив чимало ліричних віршів, де розкрита морально-етична

краса ліричного героя. Ліричні вірші поета – пристрасні, повні ніжності, емоцій, ніби самі просяться в пісню. Покладені на музику, вони зажили великої популярності не тільки в Україні, а й далеко за її межами, деякі з них стали навіть народними піснями.)

II. Творча співдружність Д. Павличка і О. Білаша. (Ця співдружність породила багато пісень. Понад півтора десятка чудових романсів і пісень створив О. Білаш на тексти книжки “Таємниця твого обличчя”. Незмінною популярністю в слухачів користується чудова мелодія “Явір і яворина”, яка нагадує народну пісню.

Багато пісень, присвячених коханню:

“Розплелись, розсипались, розпались”, “Дзвенить у зорях небо чисте”. Олександр Іванович Білаш поклав на музику й такі відомі вірші поета, як “Два кольори”, “Сибіряки”, “Атака”, “Пісня про Україну”, які й досі полонять душі слухачів.)

III. Оригінальне слово про кохання. (Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого – одна з характерних для поета. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках – такі почуття проймають цикл поезій “Пахощі хвої”.

Ця тема пізніше продовжена в книзі “Гранослов” і найглибше розроблена в збірці “Таємниця твого обличчя”. “Вічна” тема знаходить в особі Д. Павличка свого неповторного співця. Неможливо не помітити, яким сильним струменем б’є фольклорна традиція, як оживають у віршах пісенні образи-символи:

Я стужився, мила, за тобою,

З туги обернувся мимохіть

В явора, що, палений журбою,

Сам-один між буками стоїть.

Цей народнопоетичний мотив звучить у поезії “Я стужився, мила, за тобою” і дає автору можливість створити власний символ: біль за милою заговорить мелодією скрипки, зробленої з “його журби”.)

IV. “Два кольори” – дві тривоги про батьків і дітей. (Поезія “Два кольори” – твір емоційно-роздумливої лірики. Чимало років спливло відтоді, як двома кольорами вишивала мати сорочку для сина, який “малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами”. Немало тих шляхів пройдено від юної весни до днів передосінніх.

Два кольори – це тривоги про сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби і багатство пам’яті свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ліризм і пісенність віршів Д. Павличка