Повести широко охоплюють сучасну Пушкіну дійсність. У них дані картини суспільних відносин і побуту й помісного дворянства (“Заметіль”, ” Панянка-Селянка”), і армійських офіцерів (“Постріл”), і міських ремісників (“Трунар”), і дрібних чиновників (“Станційний доглядач”), і кріпосного селянства (” Історія села Горюхина”).
Пушкін випустив повести анонімно, приписавши авторство вигаданій особі – Іванові Петровичу Белкину.
Найбільш значної є повість “Станційний доглядач”. Життєва правда, тепле, співчутливе
Розповідаючи трагічну історію станційного доглядача, у якого гусар Мінський відвіз ніжно улюблену старим дочка, єдину відраду в його важкому житті, Пушкін розкриває несправедливість суспільних відносин, що зложилися при самодержавно-кріпосницькому ладі. Тут людина розцінюється по його положенню в суспільстві, безправ’я й постійне приниження людського достоїнства – доля бедных і нечиновных. З їдким глузуванням Пушкін указує
“Справді,- пише він,- що було б з нами, якби замість загальзручного правила: чин чина почитай, увело у вживання інше, наприклад: розум розуму почитай? Які виникли б суперечки, і слуги з кого б почали страви подавати?”
Демократизмом і гуманністю перейнята ця повість, що так реалістично зображує життя й щиросердечний мир простих людей. “Просто, коротко і ясно”, говорячи словами Пушкіна, написана ця повість.
Повість “Станційний доглядач” своєю спрямованістю, увагою й співчуттям до “маленької людини” вплинула на наступну російську прозу, і насамперед на “Шинель” Гоголя.
Різку політичну сатиру на кріпосництво являє собою “Історія села Горюхина”, незважаючи на те що вона здається на перший погляд такий наївної й нехитрої. Чого коштує, наприклад, літопис, що вів прадід Ив. П. Белкина: “4 травня. Сніг.
Тришка за брутальність біт. 6 – корова бура впала. Сенька за пияцтво біт…
9 – дощ і сніг. Тришка біт по погоді”.
Правління прикажчика було ще гірше: “У три роки Горюхино зовсім зубожіло. Горюхино зажурилося, базар запустів, пісні Архипа Лисого замовкли, дітлахи піли з торбами”.
Від “Історії села Горюхина” прямій шлях веде до “Історії одного міста” великого сатирика Салтыкова-Щедріна й до творів Некрасова (“Кому на Русі жити добре” н ін.).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)