Послушайте!
Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были?
Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь
В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку,
Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную муку! А после Ходит тревожный, Но спокойный наружно.
Говорит кому-то: “Ведь теперь тебе ничего? Не страшно? Да?!” Послушайте! Ведь, если звезды
Зажигают
Над крышами Загоралась хоть одна звезда?!
1914
Послухайте!
Послухайте! Та раз запалюють зорі – Значить – цього потребує людина? Значить – хтось ще хоче, Щоб вони сіяли?
Значить – хтось ще називає Оці плювочки перлинами? І, надсаджуючись, В південного пилу завалах, Вдирається до Бога,
Боїться, що зволікав, Плаче, Цілує йому жилаву руку, Просить – Щоб неодмінно була зоря! – Клянеться – Не перенесе оцю беззоряну муку! А потім
Ходить стривожений, Та спокійний назовні. І комусь говорить: “Таж тепер тобі нічого?
Не страшно? Так?!” Послухайте! Та раз запалюються Зорі – Значить – цього потребує людина?
Значить – дуже це необхідно, Щоби кожен вечір Над дахами
Загоралась хоч одна зоря?
Переклад М. Борецького
(2 votes, average: 5.00 out of 5)