Скорочено САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА

В огні нестримної навали

Рубали, різали наш сад…

А ми дивилися назад

І за минулим сумували…

Руками власними тюрму

Творили ми собі одвічну…

О будьте прокляті, – кому

Назад повернуте обличчя!

Кати нас брали на штики

За слово, правдою повите…

Ви ж розумієте?! Віки

Не знали ми, чиї ми діти!..

Хтось застромив у серце шило

В чеканні марному весни…

В саду розкішному лишились

Одні пеньки та бур’яни.

Кати на струни наші жили

Тягли із рук, як сон, блідих…

І з нас співців

собі купили,

Щоб грали їм на струнах тих.

Ми йшли кривавими стежками,

Нам тільки снився волі гук.

І похоронно над полями

Кричав і плакав чорний крук…

Він нам кричав про волі гнів,

Щоб ми повстали, захотіли!..

Й кривавий дзюб об струни-жили

В безкраїм розпачі точив…

Коли ж приходили раби

Володарям на струнах грати,

Серця не тисло від журби

І не обурювали грати…

А струни плакали… Не в бій –

Вони нас кликали в утому…

Та от прийшов співець новий

І в струни вдарив по-новому.

І ми здригнули!.. Душі громом

Залив музичний буревій,

Що мчав,

мов рокоти ріки,

Що рвався вдаль крізь піну шалу!

І розцвіли старі пеньки,

І бур’яни травою стали…

Це вдень було, коли той спів

Так схвилював серця всім хорі…

А уночі вже сад шумів

І крізь гілля сміялись зорі…

Так несподівано і скоро

Наш сад постав і зашумів…

Його рубали, а він ріс!

На місці зрубаного дуба

Росли нові!.. І навіть хмиз

Угору дерся!.. Краю любий!..

Ми дочекалися весни,

Ми вже підходимо до брами!..

Це ти той сад, о краю мій,

Колись порубаний катами!..

Над золотими берегами

Ти знов шумиш, такий рясний…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА